Коровянко В.В. «Бачили очі, що купували» або політична ситуація в Україні з точки зору соціоніки.

Всі ці події в революційному Києві можна було передбачити. І я впевнений що багато аналітиків і звичайних людей інстинктивно відчували що саме так воно і станеться. Рано чи пізно мав розпочатись бунт. Але чому він був таким неминучим? Подивимось на цю історію з точки зору психології, точніше однієї із течій психології. Сьогодні ви почуєте багато нового. Можу передбачити скепсис в читачів не знайомих з предметною областю, але спробуйте приборкати своє природно недовірливе ставлення до нової інформації.

Перше незнайоме слово – соціоніка. Це течія в психології, яка вивчає відмінності між різними людьми і допомагає нам зрозуміти мотиви один одного. Ця наука поділяє людей за їхнім способом мислення на 16 груп (соціотипів). Знаючи ваш соціотип в більшості випадків можна передбачити ваші дії в певній ситуації. Більше того можна легко спрогнозувати ваші стосунки з представниками інших типів. Кожен з цих типів має свої власні сильні і слабкі сторони, і навіть схожий зовнішній вигляд. 16 типів за своїм світоглядом діляться на чотири групи по чотири типи в кожній, ці групи називаються квадрами. Квадра – це як спільний цивілізаційний підхід. Одним подобається демократія, іншим – автократія, одним – конкуренція, іншим – соціальна захищеність. Це не означає, що ті чи інші погані, це лише означає, що вони належать до різних квадр, або виховувались в середовищі, де панував світогляд тої чи іншої квадри. Коротко для характеристики цих квадр можна провести паралелі між ними і етапами зрілості людини. Першій квадрі характерна миролюбність і дитяча безпосередність, другій – агресивність і юнацький максималізм, третій – незалежність поглядів і підприємливість, останній четвертій притаманна характерна літнім людям розсудливість і поміркованість. Для кожної з цих квадр існує свій суспільний устрій, в якому вони почуваються найбільш комфортно.

Менталітет

Соціонічні типи мають не лише люди, але, умовно кажучи, і цілі країни – це так званий менталітет. В соціоніці це називається інтегральним типом країни.

Інтегральний тип країни – це певна ментальна складова «типового» представника народу цієї країни. Наприклад, німцям приписують такі риси характеру, як пунктуальність, схильність до порядку, працьовитість. Оточуючі сприймають німців через призму цих характеристик, тобто за замовченням середнього німця вони уявляють собі саме таким, і навіть самі німці себе такими уявляють. І атмосфера в середині суспільства сильно залежить від цього уявлення. В решті решт, країна в цілому стає дійсно більш пунктуальною, працьовитою і схильною до порядку. Ці риси притаманні соціонічному типу логіко-сенсорного інтроверта (ЛСІ, для простоти будемо використовувати популярний псевдонім цього типу – «Максим Горький», або просто «Горький»).

Для Росії набір якостей трохи інший: надмірна ліричність і мрійливість, беззаперечне преклоніння перед старшими за рангом. Ці характеристики притаманні соціотипу інтуїтивно-етичний інтроверт (ІЕІ, або «Єсенін»).

І Горький, і Єсенін належать до другої соціонічної квадри. Власне це одна з причин досить теплих стосунків між Росією і Німеччиною, оскільки стосунки між представниками однієї квадри зазвичай приязні. З іншого боку Німеччина вже переросла свою другоквадрену авторитарність в еволюційному плані. Вона нагадує агресивного молодика, який подорослішав і взявся за розум, обзавівся сім’єю і почав заробляти гроші, замість того, щоб трощити камінням вітрини. Там тепер панує третеквадрена демократія і економічний розвиток, з притаманним другій квадрі акцентом на важкій промисловості.

Росія ж залишилась в своїй зоні комфорту класичної другоквадреної країни. З надмірною концентрацією капіталу і влади в руках можновладців і максимальними перепонами для розвитку вільного підприємництва. І скоріш за все вона буде знаходитись в цьому стані ще довго, оскільки наявність майже необмеженої кількості ресурсів сприяє консервації такого стану речей.

Нарешті Україна. Типовим українцем вважають такого собі селянина, працьовитого, можливо десь недалекого, схильного до ведення свого невеличкого хазяйства, до індивідуалізму і підозрілості (це не означає, що всі українці саме такі, більше того, переважна більшість українців абсолютно інші, але це те, як про нас думають оточуючі і як ми самі про себе думаємо). Ці риси притаманні соціотипу етико-сенсорного інтроверта (ЕСІ, «Драйзер»). І ось цікавий момент (можу привітати всіх українців) ми належимо до третьої квадри, до якої зараз в тій чи іншій мірі належить майже вся Європа. Третьоквадрене суспільство – це суспільство вільного розвитку і вільної конкуренції, демократичне суспільство «дорослих людей», які закінчили гратись у війни й імперії, і почали займатись серйозними речами – самозбагаченням. До речі, найкомфортніші, так звані «дуальні», стосунки у Драйзера з соціотипом логіко-інтуїтивний екстраверт (ЛІЕ, «Джек Лондон»). Це найбільш авантюрний і підприємливий соціотип в соціоні, який також є інтегральним типом США. Чисто з психологічної точки зору, Сполучені Штати Америки могли б стати найкращим другом і партнером України на світовій арені. З іншого боку з Німеччиною, яка є локомотивом європейської економіки і найбільш потужним політичним центром Європи, в України мали б скластися так звані «ділові» стосунки, які, можливо, не дуже сприяють якійсь задушевності, але гарно підходять для ведення бізнесу.

В випадку з Росією все набагато складніше. Стосунки між Драйзером і Єсеніним не є симетричними. Драйзер «замовник» Єсеніну, тобто Драйзер недооцінює Єсеніна і ставиться до нього поблажливо, в той час як Єсенін переоцінює Драйзера і проявляє до нього більшу повагу, ніж до будь-якого іншого типу. Якби ми були рівними за розмірами і ресурсами, то Росія однозначно була б залежною від політики України і рухалась в нашому форваторі. Але «все складно». Росія набагато потужніший в економічному і політичному сенсі центр тяжіння і взагалі Україна колись була їх колонією. Це призводить з боку Росії до певного когнітивного дисонансу. З одного боку росіяни нас поважають і постійно намагаються залучити до будь-яких своїх проектів. З іншого українці демонструють до росіян певну зневагу і намагаються відсторонитись від активної співпраці з ними, що росіян дуже ображає. Це створює в них комплекс, який характерний для подібних стосунків в сім’ї, коли дитина є «замовником» своїх батьків. Субординація порушується. Це дитина має поважати батьків, а не навпаки! В цьому корінь тієї неадекватності росіян, яку вони демонструють як тільки мова заходить за Україну. При чому їх реакція не залежить від їх власного типу! Це істерична реакція мами-єсеніна на дитину-драйзера! Це як у Задорнова: «по окремості ви нормальні хлопці, але всі разом…»  Росіяни дуже пильно слідкують за тим, що відбувається в Україні і наші події мають безпосередній вплив на ситуацію в самій Росії.

Еволюція

В еволюційному плані кожен процес має пройти чотири етапи розвитку, тобто всі чотири соціонічні квадри: безтурботне дитинство першої квадри має змінитись войовничою агресивністю другої квадри, яка вирісши зі свого юнацького максималізму переходить в третю квадру кропіткої роботи і накопичення статків, а згодом в четверту квадру оптимізації процесів і збереження набутого. Це ж стосується і етапів розвитку країни. Безтурботна кланова роздрібненість, коли ніхто не лізе в справи сусідів, змінюється на войовничі загарбницькі походи, які призводять до створення держав і імперій. Коли люди втомлюються вбивати один одного в нескінченних війнах, вони ментально дорослішають і шукають економічного розвитку, що неминуче приводить їх до демократичного суспільства третьої квадри.

У ХХ столітті, спочатку в Західній Європі, а потім і в Східній відбулась важлива зміна світоглядів – країни перейшли від притаманної другій квадрі військово-аристократичної моделі (якої притримувався і Радянський Союз) до характерної «дорослій» третій квадрі демократичної моделі, яка орієнтується на вільну конкуренцію і самозбагачення.

Україна зараз знаходиться на межі другої і третьої квадр. Ментально ми належимо до третьої квадри і вже давно виросли з юнацьких коричневих сорочок другоквадрених ідеологій і імперських амбіцій. Але нас штучно продовжують утримувати в парадигмі другоквадрених цінностей. Люди захоплюють владу на місцях, тому що відчувають, що вони набагато ментально доросліші за теперішню українську владу.

Янукович – це рудимент жорстокого минулого, який залишився нам в спадок від давніх часів похмурого середньовіччя. Народ цей етап вже пройшов і хоче викреслити його зі свого життя. Тому будь-яка другоквадрена влада в Україні заснована на силовому протистоянні з народом і яка працює за принципом «принесіть мені їхні гроші, мені треба» буде вважатися народом нелегітимною. Нажаль саме друга квадра найбільше прагне отримати владу і буде використовувати будь-яку можливість вилізти на трон і обкласти підкорений народ даниною. Це і є основна тактика такої влади. Ні про який розвиток економіки мова не йде. Це не їх принципи і не їх правила гри. Вони бояться розвитку економіки, оскільки згодом це призведе до їхнього усунення від влади. Ідеальна система в розумінні другої квадри – це коли народ отримує найменшу можливу платню за свою роботу і більше за все боїться вимагати чогось від влади. Бюджетники і пенсіонери – улюблені прошарки суспільства для такої влади, оскільки вони найменш захищені, найменш самостійні і найбільш уразливі до владного свавілля. При розвитку економіки, особливо дрібного бізнесу, зростає кількість людей, які не залежать від влади і яким влада лише заважає робити гроші. При накопиченні певної критичної маси таких людей вони починають диктувати владі свої умови, серед яких державне невтручання в справи бізнесу і зменшення рівня корупції. Це не те, заради чого вони отримували владу! Вони прийшли щоб обкласти нас даниною і тримати в покорі.  Ми в середньовіччі, панове!

Янукович

Зрештою проаналізуємо з точки зору соціоніки психологічний портрет Віктора Януковича. Перш за все, він належить до соціотипу сенсорно-логічний екстраверт (СЛЕ, «Жуков») – це представник авторитарної другої квадри. Неймовірна дурість обирати на посаду президента авторитарника і сподіватись, що він перетворить Україну на демократичне, процвітаюче в економічному плані суспільство. Він не вміє і не хоче будувати ефективну економіку. Набагато краще він себе почуває в умовах жорсткої влади і «сильної руки», особливо якщо це його власна «сильна рука». Для Жукових влада є найвищою метою, цей социотип налаштований на захоплення і утримання влади, тому примусити їх віддати владу добровільно практично не можливо. Жукови, як управлінці, заточені на роботу в кризовій ситуації, їм характерний ручний стиль управління і постійне «гасіння пожеж». Забудьте про стабільний розвиток. Під керівництвом Жукова країна буде переходити із кризи в кризу в робочому порядку. Це не економіка в класичному розумінні. Це збір якомога більшої данини і придушення неминучих повстань. Крім того, в соціоніці стосунки Жукова і Драйзера називаються «контролем». Український народ виступає «контролером» для Януковича. Це одні з найнекомфортніших стосунків в соціоні, в першу чергу для самого Януковича, як «підконтрольного». Можете бути впевненими, що він ненавидить народ, який йому дістався. І він буде прикладати максимум зусиль, щоб позбутись «контролю» з боку народу. Власне, так звані «диктаторські закони» і є такою спробою прибрати натовп з Майдану, який тисне йому на совість. Бо саме такий «мовчазний» драйзерівський тиск діє на нього найбільш пригнічуючи. Він не знає що робити з протестувальниками. Набагато краще він себе почуває в умовах відкритої війни. Відомий громадській діяч і соціонік Віктор Львович Таланов зібрав чудову статистику про представників різних типів. Ці графіки говорять самі за себе. Поряд з характеристиками соціотипу Януковича ми вказали на характеристики соціотипу Путіна як додаткову інформацію для роздумів.

m1 m2 m3 m4 m5 m6 m7 m8 m9 m10 m11 m12

Перспективи

Ви розумієте, що Янукович – це прямо протилежне тому, яким має бути український президент, якщо ми хочемо бачити Україну економічно процвітаючою. Хочете знати як має виглядати ідеальний український президент? Він має виглядати як Джон Кеннеді або Білл Клінтон. Ці люди належать до соціонічного типу логіко-інтуїтивний екстраверт (ЛІЕ, «Джек Лондон»), і саме такі люди приведуть Україну на вершину економічного процвітання. Чи є такі люди в українській політиці? Є, і вони досить помітні! Але я не скажу хто, бо це буде виглядати як агітація.  Скажу лише, що жоден з трійки наших опозиціонерів не належить до цього типу. Більше того, серед них є люди дуже небезпечні для України. Хоча, звісно, будь хто з них кращий за Януковича. Отже народ, розвиток держави може бути прогнозованим і контрольованим. Потрібно лише знати декілька аналітичних інструментів і обирати людей, що трохи краще відповідали б високим посадам і очікуванням людей.

 

Віктор Коров’янко

Студія Соціального Дизайну

http://www. social-design-studio.com