“Тобі треба схуднути” – це турбота чи психоемоційний каток?
Отже, ви набрали три кіло. Життя триває, колготки тягнуться, кіт мурчить. Але в нього (чоловіка, а не кота) починає сіпатись око. Він закидає в гугл «норми ІМТ», купує ваги і каже: «Та я ж з любов’ю, я просто дбаю про твоє здоров’я»
А у вас – паніка і сором. Бо він зробив це вашою провиною. Бо «колись ти виглядала інакше», «тобі личить бути стрункішою» і «ти ж хочеш подобатись, правда ж?»
І ви спочатку мовчите. Потім сваритесь. Потім істерика. Потім – мовчите ще глибше. І думаєте: «Може, він правий? Може, я й справді “поплила”?»
А тепер – стоп. Давайте по пунктах: що відбувається
Хто взагалі ці люди, які «радять» нам схуднути?
1. Нарцис
Цей точно скаже: «Ти класна, якщо виглядаєш як на аватарці 2015 року». І то тільки, якщо він в кадрі поруч. Бо ви не людина – ви функція: бути красивою, слухняною, бажаною. Але не для вас. Для нього. Як тюнінговане авто, яке він виводить на світські тусовки і викладає в сторіз
Він буде тиснути фразами типу:
«Я просто хочу, щоб ти знову була як раніше»
«Мені не приємно, коли ти себе запускаєш»
«Якщо любиш мене – доведи»
Ну, йобтвоюмать, доведи! Ідеальним тілом, характером, функціональністю і готовністю мовчки вислуховувати його монологи про те, як він стомився бути вашим принцом (хоча часи, коли він дарував сто троянд і волав серенади на бандурі давно минули)
“Ти моя жінка, тому маєш виглядати відповідно” – його фірмовий слоган. Ваші почуття, бажання, потреби – це все фігня. Головне, щоб друзі заздрили, а він міг пишатися
Для нього ви – аксесуар. Як сумочка або годинник. Має бути красивим, статусним, але головне – мовчазним. Почали щось своє говорити – все, треба міняти комплектацію
2. Обсесивно-компульсивний
А от другий тип кавалєра – не нарцис. Він просто тривожний пиріжечок з перфекціоністською начинкою. Його мама змалечку казала, що шкарпетки мають бути симетрично складені, а дружина – відповідати «вимогам гігієни і пристойності»
Він не буде кричати. Він буде «виховувати». Турботливо, з нотками моралі:
«Ну я ж заради тебе стараюсь, тренуюсь. Чому ти не хочеш?»
«Я не критикую. Просто хочу, щоб ти була кращою версією себе»
«Жінка повинна підтримувати себе у формі. Це ж для твого ж блага»
Це не “мудак”, це “контролер”. Він не тисне, він “нагадує”. Не вимагає – “мотивує”. Не ображає – “піклується”. Але вам від цього не легше
Бо ви все одно відчуваєте, що не ок. Що вас треба постійно апгрейдити. І що з кожним з’їденим пончиком ви ще трохи «не така»
Як відрізнити нарциса від обсесива?
Ознака | Нарцис | Обсесивно-компульсивний |
---|---|---|
Навіщо хоче, щоб ви схудли | Щоб підкреслити свій статус і мати «ідеальну жінку» | Бо в нього паніка від усього «ненормативного» |
Як подає | Через зверхність, сарказм, знецінення | Через «турботу», моралізування, пасивну агресію |
Емпатія | Мінімальна. Ви – обʼєкт | Є, але загнана за межі «правильного» |
Здатність змінюватися | Тільки якщо його кине хтось статусніший | Якщо піде в терапію – є шанс |
Передбачаю ваше питання:
Чи можна побудувати здорові стосунки з такою людиною?
Так, але тільки за певних умов:
- Людина усвідомлює свою поведінку. Визнає: «я жорстко ставлюсь до тебе, мені важко приймати тебе як є»
- Є мотивація до змін. Він хоче зрозуміти себе і працювати над стосунками
- Він здатен визнати межі іншої людини. Наприклад, не наполягає на змінах, якщо ви відмовляєтесь
Без цих умов стосунки можуть бути токсичними або емоційно аб’юзивними
А тепер покроково:
Що робити, якщо чоловік вимагає “стати кращою”?
Бо ж ясно, що дієта – то не рішення, а затягування петлі
Перший рівень – Психоемоційний: поверніть собі себе
Перед тим, як щось комусь доводити, треба хоча б згадати, хто ви є, і чи точно на вашому лобі написано “проект для вдосконалення”
1) Назвіть речі своїми іменами
«Він турбується»
Та ніт, подруго. Він оцінює і критикує. А турбота – це запитати, як ви почуваєтесь, а не скільки ви важите
Якщо кожна розмова закінчується відчуттям провини чи сорому – це не турбота, це психологічний тиск
2) Поверніть собі право бути недосконалою
Ви не зобов’язані бути “сексі-лялькою” 24/7. Ви маєте право набрати вагу. Маєте право на стрес, на зміну фігури після пологів, на втомленість
І ви маєте право залишатися коханою, навіть коли у вас – животик, а не прес
Підтримка самооцінки – критично важлива: зверніться до терапії, до підтримуючого кола (подруги, жіночі групи, психотерапевт)
Другий рівень – Комунікативний: не “висказати все”, а налагодити контакт
Багато хто каже: «Я йому вже сто разів казала!»
А як саме?
«Ти задовбав! Сам подивись на себе!»
«Від тебе вже верне, коли ти заводиш тему про вагу!»
«Ще раз таке скажеш – піду!»
І, звісно, він нічо не поняв. Бо це не комунікація. Це контратака. А в стосунках працює не крик, а ясність + межі
1) Озвучте межу спокійно і твердо
«Мені боляче чути від тебе, що я “не така як раніше”. Я не дозволю більше оцінювати моє тіло. Якщо ти не можеш прийняти мене як є – це твоя проблема»
Не пояснюйте, не виправдовуйтесь, не переконуйте
2) Дайте зворотній зв’язок
«Коли ти говориш мені, що я маю схуднути, я відчуваю себе приниженою. Це руйнує мою довіру до тебе»
«Мені важливо знати, що я для тебе цінна не лише фігурою»
Тут важливо говорити про свої почуття, не переходячи в образи, але не применшувати значення сказаного
3) Не вступайте в обговорення ваги чи зовнішності
«Це не тема для обговорення. Моє тіло – не об’єкт для твоїх оцінок»
Навіть якщо він каже: «Я ж просто турбуюсь» – це привід відстояти межу, а не виправдовуватись
Важливо говорити чітко і по суті, але без образ. Бо як тільки переходите на “ти мудак” – у відповідь отримуєте “сама така”. І на тому комунікація закінчиться
Третій рівень – Поведінковий: а що, якщо він не чує?
1) Ставте межу – і дійте
Якщо партнер не припиняє таку поведінку – важливо дати зрозуміти, що є межа, після якої стосунки не збережуться
«Це – моя межа. Я не дозволяю коментувати свою зовнішність. Якщо ти продовжиш – я зроблю паузу у спілкуванні»
А потім – не погрожуйте, а зробіть. Поїдьте до подруги. Введіть «санкції». Бо якщо межа без наслідків – це не межа, це побажання
2) Ідіть на парну терапію
Не чекайте поки він зі своїм тюнінгом вам втошниться так, що ви вже ніяких стосунків з ним не хотітимете
Поясніть чітко:
«Мені важко залишатися поруч, коли я відчуваю тиск. Якщо ми хочемо зберегти стосунки – треба щось змінювати. Я пропоную піти до терапевта»
3) Якщо не чує – вийдіть з цієї гри
Якщо він не визнає проблеми, не хоче говорити, і далі тисне – подумайте, що ви реально отримуєте у цих стосунках
Бо залишатися поруч з тим, хто системно вас знецінює – це не вірність. Це зрада себе
Що таке повага у стосунках – і чому вона важливіша за любов
Любов – це хімія. А повага – це вибір
Любов може накрити. Повага – це те, що робиться щодня
Любов – це «не можу без тебе»
Повага – це «не хочу робити тобі боляче»
Любов каже «я тебе кохаю»
Повага каже «я не буду тебе знецінювати, навіть якщо злюсь»
Тривожні дзвіночки – як зрозуміти, що поваги нема:
1. “Та заспокойся, я пожартував”
Вона каже, що їй боляче – він каже, що вона “з гумором не дружить”
Це не жарт. Це – мікродоза приниження під соусом гумору
2. “Я просто хочу, щоб ти стала кращою”
Тобто ви якась не така, і треба покращити версію?
Повага – це “я бачу твою цінність вже зараз”, а не “станеш кращою – тоді й поговоримо”
3. “Всі чоловіки так говорять. Змирись”
Коли “всі” – це виправдання для лайна, а не аргумент
Це як сказати “всі в 90-х били дітей, давай я теж легенько”
4. “Мені не подобається, як ти смієшся/вдягаєшся/говориш”
Уважно. Якщо ви зміните це – він знайде інше
Бо не йдеться про сукню. Йдеться про контроль
5. “Ти маєш схуднути/перестати фарбуватись/зробити губи, бо мені так більше подобається”
Він вважає, що ваше тіло – це його справа. Що воно має підлаштовуватись
Це не любов. Це приватизація без реєстрації права власності
Як звучить повага в стосунках?
«Я чую, що тобі боляче. Я хочу зрозуміти чому»
«Мені не все подобається, але я ціную тебе як людину»
«Я не хочу, щоб ти змінювалася для мене. Хочу, щоб ти почувалася добре з собою»
«Якщо тебе щось ранить – давай обговоримо. Це важливо»
«Я бачу, що помилився. Дякую, що сказала. Я зміню поведінку»
Це і є те саме справжнє “люблю”, але у форматі вчинків, а не листівок на 14 лютого
Як навчитися чути себе і ставити межі?
Бо без поваги до себе – немає меж. А без меж – ви не партнерка, а зручна функція
Почніть з одного простого запитання:
“Мені з ним тривожно чи спокійно?”
Якщо ви постійно намагаєтесь бути кращою, щоби він не втік –
це не любов, це марафон на виживання
Чому ви залишаєтесь у стосунках, де вас знецінюють?
І от тут починається найцікавіше. Бо це вже не про нього. Це про вас
Бо ви ж не дурна. Не сліпа. Не мазохістка
Ви бачите все. І навіть читаєте статті чи слухаєте подкасти типу цього
Але все одно залишаєтеся
Чому?..
Бо любов у вас = “треба заслужити”
Не прийняти. Не поділились. Не обмін
А заслужити
Старатись. Тягнути. Пояснювати. Змінюватись
Бути зручною, корисною, кращою
І, бажано, ще схуднути. Бо тоді точно полюбить
Звідки це?
Звідти, де ви вперше почули «люблю» з умовами.
«Будеш слухняна – підемо в зоопарк»
«Хочеш, щоб мама не кричала? – То не виводь її»
«Що ти розпустила губу, диви яка стала!»
«Хочеш, щоб тато не мовчав цілий вечір? – То поводь себе нормально»
Бо любов для вас = “пристосуватись до іншого”
Тобто вижити. Вгадати, чого він хоче
Почувати себе нормально, якщо ви не головні, не побачені, не важливі, але “він же не б’є”, “він просто такий”
Бо в вашій психіці:
Конфлікт = загроза
Бути собою = ризик, що від вас підуть
Бо ви звикли любити “потенціал”
Не людину – а її можливу версію
Він же не завжди був такий…
Він же колись був ніжний, чарівний, лагідний, жартував, носив на руках…
І ви чекаєте, що він повернеться
(спойлер: ні. Він уже тут. І це – він)
Бо ви сама себе знецінюєте – і тому не дивно, що інші теж
Якщо ви сама думаєте:
“я вже не така як колись”,
“мене й саму від себе тошнить”,
“я ні в що не влізаю”,
“мене ніхто не полюбить в такому вигляді” –
то партнер просто озвучує вашого Внутрішнього Критика вголос
І найголовніше – бо ви не вірите, що можете мати інше
Стосунки – без страху, що вас оцінять
Людину – яка не хоче вас змінити, а цікавиться тим, яка ви є
Любов – яка не тригерить дитячі травми, а лікує
Але ви можете
І перший крок – назвати все своїми іменами
Не “турбота”. А знецінення
Не “я сама винна”. А “я згоджуюсь терпіти”
Не “він добрий, просто важкий характер”. А “він руйнує мою гідність”
Як токсичні стосунки впливають на вашу психіку
Декілька прикладів жінок, які роками терпіли таке ставлення:
- Марина, 35 років: Після 8 років шлюбу з чоловіком, який постійно критикував її вагу, вона важить 45 кг при зрості 165. У неї нервова анорексія, депресія і панічні атаки. Вона боїться їсти при людях
- Оля, 29 років: Її хлопець 3 роки казав, що вона “не його тип, але нічого, перетерпить”. Зараз у неї настільки зруйнована самооцінка, що вона не може знайомитися з нормальними чоловіками. Думає, що нікому не потрібна
- Ліза, 42 роки: 15 років жила з нарцисом, який її “виховував”. Коли нарешті розлучилася, не могла самостійно приймати рішення – від того, що одягти, до того, що їсти. Довго відновлювалася в терапії
Токсичні стосунки не “налагоджуються” з часом. Вони тільки погіршуються. Партнер звикає до того, що ви терпите, і підвищує градус. Ви ніби плаваєте в басейні з отрутою, яка поступово проникає крізь шкіру в ваш організм і підточує ваше здоров’я (і психічне, і фізичне!)
Перевірте себе, чи є у вас ці ознаки:
1. Відчуття, що вас треба “покращити”
Ви не думаєте: «я така, як є»
Ви думаєте: «якби я була… худа/молода/розумна – він би мене любив»
Це – наслідок знецінення. Ви засвоїли, що вас не можна любити просто так
2. Страх говорити щось прямо
Ви вже навчилися замовчувати, уникати, жартувати, згладжувати кути
Бо щойно ви “відкриєте рот” – буде сварка
Це – порушення ваших комунікативних прав. Ви в режимі “не чіпати хижака”
3. Образ себе – як обʼєкта, що має відповідати
Коли ви дивитеся в дзеркало, ви не бачите себе
Ви бачите «оцінку». Що б він сказав про це? А що подумають інші?
Це – поглинута зовнішня оцінка, що витіснила власну
І тепер головне: що з цим всім робити?
Можна ще десять років читати статті, ставити лайки, обговорювати з подругою, яка «теж все це проходила»
Можна знову спробувати поговорити з ним – і почути чергове «ти перебільшуєш»
А можна нарешті зупинитись
Подивитись на себе не його очима, а своїми
І запитати:
А як мені з собою – коли поряд він?
А ким я стала, намагаючись усе це витерпіти?
А чому я досі тут, якщо тут мене не чують?
Тут і починається терапія
Терапія – це не про те, щоб “виправити себе”, щоби йому було зручно
Це – щоб зрозуміти:
- Чому я погоджуюсь на таке ставлення?
- Звідки в мені ця ідея, що любов треба заслужити?
- Чому я боюсь бути “неідеальною”?
- Чим я сама себе знецінюю – і як це припинити?
Бо проблема не в стегнах
І не в кілограмах
І не в тому, що ви “не така”
Проблема – в системі координат, у якій любов = контроль, близькість = самовіддача, а повага – це бонус, якщо пощастить
❤️ І вихід є. Він починається там, де ви кажете:
“Я більше не хочу терпіти. Я хочу жити”
Терапія – не чарівна пігулка. Але це місце, де вас не оцінюють за зовнішність
Це процес, де ви нарешті відновлюєте себе – не для когось, а для себе
Працюємо з:
- заниженою самооцінкою
- страхом втратити кохання
- дитячими установками типу «щоб мене любили – треба страждати»
- вмінням ставити межі
- глибокою потребою в турботі, яку досі доводилось заслужувати
Якщо відгукнулось – приходьте
Бо бути собою – не вада
І любов, у якій не треба худнути, доводити, вибачатись за себе – реально існує
Просто спочатку вам потрібно її дати собі
З любовʼю і повагою – ваша психологиня Єлизавета Коров’янко, яка теж колись вірила, що “треба змінитись, щоб тебе не покинули” ❤️🩹
Моя історія є в подкасті
Для запису на консультацію пишіть у Вайбер або Телеграм – 068 889 75 98
В Телеграм-каналі забирайте Гайд: Як реагувати, коли знецінюють ваше тіло