“Тобі треба схуднути” – це турбота чи психоемоційний каток?

Отже, ви набрали три кіло. Життя триває, колготки тягнуться, кіт мурчить. Але в нього (чоловіка, а не кота) починає сіпатись око. Він закидає в гугл «норми ІМТ», купує ваги і каже: «Та я ж з любов’ю, я просто дбаю про твоє здоров’я»

А у вас – паніка і сором. Бо він зробив це вашою провиною. Бо «колись ти виглядала інакше», «тобі личить бути стрункішою» і «ти ж хочеш подобатись, правда ж?»

І ви спочатку мовчите. Потім сваритесь. Потім істерика. Потім – мовчите ще глибше. І думаєте: «Може, він правий? Може, я й справді “поплила”?»

А тепер – стоп. Давайте по пунктах: що відбувається

Хто взагалі ці люди, які «радять» нам схуднути?

1. Нарцис

Цей точно скаже: «Ти класна, якщо виглядаєш як на аватарці 2015 року». І то тільки, якщо він в кадрі поруч. Бо ви не людина – ви функція: бути красивою, слухняною, бажаною. Але не для вас. Для нього. Як тюнінговане авто, яке він виводить на світські тусовки і викладає в сторіз

Він буде тиснути фразами типу:

«Я просто хочу, щоб ти знову була як раніше»

«Мені не приємно, коли ти себе запускаєш»

«Якщо любиш мене – доведи»

Ну, йобтвоюмать, доведи! Ідеальним тілом, характером, функціональністю і готовністю мовчки вислуховувати його монологи про те, як він стомився бути вашим принцом (хоча часи, коли він дарував сто троянд і волав серенади на бандурі давно минули)

“Ти моя жінка, тому маєш виглядати відповідно” – його фірмовий слоган. Ваші почуття, бажання, потреби – це все фігня. Головне, щоб друзі заздрили, а він міг пишатися

Для нього ви – аксесуар. Як сумочка або годинник. Має бути красивим, статусним, але головне – мовчазним. Почали щось своє говорити – все, треба міняти комплектацію

2. Обсесивно-компульсивний

А от другий тип кавалєра – не нарцис. Він просто тривожний пиріжечок з перфекціоністською начинкою. Його мама змалечку казала, що шкарпетки мають бути симетрично складені, а дружина – відповідати «вимогам гігієни і пристойності»

Він не буде кричати. Він буде «виховувати». Турботливо, з нотками моралі:

«Ну я ж заради тебе стараюсь, тренуюсь. Чому ти не хочеш?»

«Я не критикую. Просто хочу, щоб ти була кращою версією себе»

«Жінка повинна підтримувати себе у формі. Це ж для твого ж блага»

Це не “мудак”, це “контролер”. Він не тисне, він “нагадує”. Не вимагає – “мотивує”. Не ображає – “піклується”. Але вам від цього не легше

Бо ви все одно відчуваєте, що не ок. Що вас треба постійно апгрейдити. І що з кожним з’їденим пончиком ви ще трохи «не така»

Як відрізнити нарциса від обсесива?

Ознака	Нарцис	Обсесивно-компульсивний
Навіщо хоче, щоб ви схудли	Щоб підкреслити свій статус і мати «ідеальну жінку»	Бо в нього паніка від усього «ненормативного»
Як подає	Через зверхність, сарказм, знецінення	Через «турботу», моралізування, пасивну агресію
Емпатія	Мінімальна. Ви – обʼєкт	Є, але загнана за межі «правильного»
Здатність змінюватися	Тільки якщо його кине хтось статусніший	Якщо піде в терапію – є шанс

 

Передбачаю ваше питання:

Чи можна побудувати здорові стосунки з такою людиною?

Так, але тільки за певних умов:

1. Людина усвідомлює свою поведінку. Визнає: «я жорстко ставлюсь до тебе, мені важко приймати тебе як є»
2. Є мотивація до змін. Він хоче зрозуміти себе і працювати над стосунками
3. Він здатен визнати межі іншої людини. Наприклад, не наполягає на змінах, якщо ви відмовляєтесь

Без цих умов стосунки можуть бути токсичними або емоційно аб’юзивними

А тепер покроково:

Що робити, якщо чоловік вимагає “стати кращою”?

Бо ж ясно, що дієта – то не рішення, а затягування петлі

Перший рівень – Психоемоційний: поверніть собі себе

Перед тим, як щось комусь доводити, треба хоча б згадати, хто ви є, і чи точно на вашому лобі написано “проект для вдосконалення”

1) Назвіть речі своїми іменами

«Він турбується»

Та ніт, подруго. Він оцінює і критикує. А турбота – це запитати, як ви почуваєтесь, а не скільки ви важите

Якщо кожна розмова закінчується відчуттям провини чи сорому – це не турбота, це психологічний тиск

2) Поверніть собі право бути недосконалою

Ви не зобов’язані бути “сексі-лялькою” 24/7. Ви маєте право набрати вагу. Маєте право на стрес, на зміну фігури після пологів, на втомленість

І ви маєте право залишатися коханою, навіть коли у вас – животик, а не прес

Підтримка самооцінки – критично важлива: зверніться до терапії, до підтримуючого кола (подруги, жіночі групи, психотерапевт)

Другий рівень – Комунікативний: не “висказати все”, а налагодити контакт

Багато хто каже: «Я йому вже сто разів казала!»

А як саме?

«Ти задовбав! Сам подивись на себе!»

«Від тебе вже верне, коли ти заводиш тему про вагу!»

«Ще раз таке скажеш – піду!»

І, звісно, він нічо не поняв. Бо це не комунікація. Це контратака. А в стосунках працює не крик, а ясність + межі

1) Озвучте межу спокійно і твердо

«Мені боляче чути від тебе, що я “не така як раніше”. Я не дозволю більше оцінювати моє тіло. Якщо ти не можеш прийняти мене як є – це твоя проблема»

Не пояснюйте, не виправдовуйтесь, не переконуйте

2) Дайте зворотній зв’язок

«Коли ти говориш мені, що я маю схуднути, я відчуваю себе приниженою. Це руйнує мою довіру до тебе»

«Мені важливо знати, що я для тебе цінна не лише фігурою»

Тут важливо говорити про свої почуття, не переходячи в образи, але не применшувати значення сказаного

3) Не вступайте в обговорення ваги чи зовнішності

«Це не тема для обговорення. Моє тіло – не об’єкт для твоїх оцінок»

Навіть якщо він каже: «Я ж просто турбуюсь» – це привід відстояти межу, а не виправдовуватись

Важливо говорити чітко і по суті, але без образ. Бо як тільки переходите на “ти мудак” – у відповідь отримуєте “сама така”. І на тому комунікація закінчиться

Третій рівень – Поведінковий: а що, якщо він не чує?

1) Ставте межу – і дійте

Якщо партнер не припиняє таку поведінку – важливо дати зрозуміти, що є межа, після якої стосунки не збережуться

«Це – моя межа. Я не дозволяю коментувати свою зовнішність. Якщо ти продовжиш – я зроблю паузу у спілкуванні»

А потім – не погрожуйте, а зробіть. Поїдьте до подруги. Введіть «санкції». Бо якщо межа без наслідків – це не межа, це побажання

2) Ідіть на парну терапію

Не чекайте поки він зі своїм тюнінгом вам втошниться так, що ви вже ніяких стосунків з ним не хотітимете

Поясніть чітко:

«Мені важко залишатися поруч, коли я відчуваю тиск. Якщо ми хочемо зберегти стосунки – треба щось змінювати. Я пропоную піти до терапевта»

3) Якщо не чує – вийдіть з цієї гри

Якщо він не визнає проблеми, не хоче говорити, і далі тисне – подумайте, що ви реально отримуєте у цих стосунках

Бо залишатися поруч з тим, хто системно вас знецінює – це не вірність. Це зрада себе

Що таке повага у стосунках – і чому вона важливіша за любов

Любов – це хімія. А повага – це вибір

Любов може накрити. Повага – це те, що робиться щодня

Любов – це «не можу без тебе»

Повага – це «не хочу робити тобі боляче»

Любов каже «я тебе кохаю»

Повага каже «я не буду тебе знецінювати, навіть якщо злюсь»

Тривожні дзвіночки – як зрозуміти, що поваги нема:

1. “Та заспокойся, я пожартував”

Вона каже, що їй боляче – він каже, що вона “з гумором не дружить”

Це не жарт. Це – мікродоза приниження під соусом гумору

2. “Я просто хочу, щоб ти стала кращою”

Тобто ви якась не така, і треба покращити версію?

Повага – це “я бачу твою цінність вже зараз”, а не “станеш кращою – тоді й поговоримо”

3. “Всі чоловіки так говорять. Змирись”

Коли “всі” – це виправдання для лайна, а не аргумент

Це як сказати “всі в 90-х били дітей, давай я теж легенько”

4. “Мені не подобається, як ти смієшся/вдягаєшся/говориш”

Уважно. Якщо ви зміните це – він знайде інше

Бо не йдеться про сукню. Йдеться про контроль

5. “Ти маєш схуднути/перестати фарбуватись/зробити губи, бо мені так більше подобається”

Він вважає, що ваше тіло – це його справа. Що воно має підлаштовуватись

Це не любов. Це приватизація без реєстрації права власності

Як звучить повага в стосунках?

«Я чую, що тобі боляче. Я хочу зрозуміти чому»

«Мені не все подобається, але я ціную тебе як людину»

«Я не хочу, щоб ти змінювалася для мене. Хочу, щоб ти почувалася добре з собою»

«Якщо тебе щось ранить – давай обговоримо. Це важливо»

«Я бачу, що помилився. Дякую, що сказала. Я зміню поведінку»

Це і є те саме справжнє “люблю”, але у форматі вчинків, а не листівок на 14 лютого

Як навчитися чути себе і ставити межі?

Бо без поваги до себе – немає меж. А без меж – ви не партнерка, а зручна функція

Почніть з одного простого запитання:

“Мені з ним тривожно чи спокійно?”

Якщо ви постійно намагаєтесь бути кращою, щоби він не втік –

це не любов, це марафон на виживання

Чому ви залишаєтесь у стосунках, де вас знецінюють?

І от тут починається найцікавіше. Бо це вже не про нього. Це про вас

Бо ви ж не дурна. Не сліпа. Не мазохістка

Ви бачите все. І навіть читаєте статті чи слухаєте подкасти типу цього

Але все одно залишаєтеся

Чому?..

Бо любов у вас = “треба заслужити”

Не прийняти. Не поділились. Не обмін

А заслужити

Старатись. Тягнути. Пояснювати. Змінюватись

Бути зручною, корисною, кращою

І, бажано, ще схуднути. Бо тоді точно полюбить

Звідки це?

Звідти, де ви вперше почули «люблю» з умовами.

«Будеш слухняна – підемо в зоопарк»

«Хочеш, щоб мама не кричала? – То не виводь її»

«Що ти розпустила губу, диви яка стала!»

«Хочеш, щоб тато не мовчав цілий вечір? – То поводь себе нормально»

Бо любов для вас = “пристосуватись до іншого”

Тобто вижити. Вгадати, чого він хоче

Почувати себе нормально, якщо ви не головні, не побачені, не важливі, але “він же не б’є”, “він просто такий”

Бо в вашій психіці:

Конфлікт = загроза

Бути собою = ризик, що від вас підуть

Бо ви звикли любити “потенціал”

Не людину – а її можливу версію

Він же не завжди був такий…

Він же колись був ніжний, чарівний, лагідний, жартував, носив на руках…

І ви чекаєте, що він повернеться

(спойлер: ні. Він уже тут. І це – він)

Бо ви сама себе знецінюєте – і тому не дивно, що інші теж

Якщо ви сама думаєте:

“я вже не така як колись”,

“мене й саму від себе тошнить”,

“я ні в що не влізаю”,

“мене ніхто не полюбить в такому вигляді” –

то партнер просто озвучує вашого Внутрішнього Критика вголос

І найголовніше – бо ви не вірите, що можете мати інше

Стосунки – без страху, що вас оцінять

Людину – яка не хоче вас змінити, а цікавиться тим, яка ви є

Любов – яка не тригерить дитячі травми, а лікує

Але ви можете

І перший крок – назвати все своїми іменами

Не “турбота”. А знецінення

Не “я сама винна”. А “я згоджуюсь терпіти”

Не “він добрий, просто важкий характер”. А “він руйнує мою гідність”

Як токсичні стосунки впливають на вашу психіку

Декілька прикладів жінок, які роками терпіли таке ставлення:

• Марина, 35 років: Після 8 років шлюбу з чоловіком, який постійно критикував її вагу, вона важить 45 кг при зрості 165. У неї нервова анорексія, депресія і панічні атаки. Вона боїться їсти при людях
• Оля, 29 років: Її хлопець 3 роки казав, що вона “не його тип, але нічого, перетерпить”. Зараз у неї настільки зруйнована самооцінка, що вона не може знайомитися з нормальними чоловіками. Думає, що нікому не потрібна
• Ліза, 42 роки: 15 років жила з нарцисом, який її “виховував”. Коли нарешті розлучилася, не могла самостійно приймати рішення – від того, що одягти, до того, що їсти. Довго відновлювалася в терапії

 

Токсичні стосунки не “налагоджуються” з часом. Вони тільки погіршуються. Партнер звикає до того, що ви терпите, і підвищує градус. Ви ніби плаваєте в басейні з отрутою, яка поступово проникає крізь шкіру в ваш організм і підточує ваше здоров’я (і психічне, і фізичне!)

Перевірте себе, чи є у вас ці ознаки:

1. Відчуття, що вас треба “покращити”

Ви не думаєте: «я така, як є»

Ви думаєте: «якби я була… худа/молода/розумна – він би мене любив»

Це – наслідок знецінення. Ви засвоїли, що вас не можна любити просто так

2. Страх говорити щось прямо

Ви вже навчилися замовчувати, уникати, жартувати, згладжувати кути

Бо щойно ви “відкриєте рот” – буде сварка

Це – порушення ваших комунікативних прав. Ви в режимі “не чіпати хижака”

3. Образ себе – як обʼєкта, що має відповідати

Коли ви дивитеся в дзеркало, ви не бачите себе

Ви бачите «оцінку». Що б він сказав про це? А що подумають інші?

Це – поглинута зовнішня оцінка, що витіснила власну

І тепер головне: що з цим всім робити?

Можна ще десять років читати статті, ставити лайки, обговорювати з подругою, яка «теж все це проходила»

Можна знову спробувати поговорити з ним – і почути чергове «ти перебільшуєш»

А можна нарешті зупинитись

Подивитись на себе не його очима, а своїми

І запитати:

А як мені з собою – коли поряд він?

А ким я стала, намагаючись усе це витерпіти?

А чому я досі тут, якщо тут мене не чують?

Тут і починається терапія

Терапія – це не про те, щоб “виправити себе”, щоби йому було зручно

Це – щоб зрозуміти:

• Чому я погоджуюсь на таке ставлення?
• Звідки в мені ця ідея, що любов треба заслужити?
• Чому я боюсь бути “неідеальною”?
• Чим я сама себе знецінюю – і як це припинити?

 

Бо проблема не в стегнах

І не в кілограмах

І не в тому, що ви “не така”

Проблема – в системі координат, у якій любов = контроль, близькість = самовіддача, а повага – це бонус, якщо пощастить

❤️ І вихід є. Він починається там, де ви кажете:

“Я більше не хочу терпіти. Я хочу жити”

Терапія – не чарівна пігулка. Але це місце, де вас не оцінюють за зовнішність

Це процес, де ви нарешті відновлюєте себе – не для когось, а для себе

Працюємо з:

• заниженою самооцінкою
• страхом втратити кохання
• дитячими установками типу «щоб мене любили – треба страждати»
• вмінням ставити межі
• глибокою потребою в турботі, яку досі доводилось заслужувати

 

Якщо відгукнулось – приходьте

Бо бути собою – не вада

І любов, у якій не треба худнути, доводити, вибачатись за себе – реально існує

Просто спочатку вам потрібно її дати собі

З любовʼю і повагою – ваша психологиня Єлизавета Коров’янко, яка теж колись вірила, що “треба змінитись, щоб тебе не покинули” ❤️‍🩹

Моя історія є в подкасті

Для запису на консультацію пишіть у Вайбер або Телеграм – 068 889 75 98

В Телеграм-каналі забирайте Гайд: Як реагувати, коли знецінюють ваше тіло