Любовний сценарій з дитинства: чому нам подобаються ті, хто робить нам боляче?

Чому нас притягує не любов, а знайомий біль?

Ви починаєте стосунки з думкою: «Цього разу все буде інакше»

Але через деякий час ви знов відчуваєте знайому гіркоту. Вас не помічають, не цінують, залишають, ігнорують чи зраджують. Або ж ви самі відштовхуєте партнера, коли все йде надто «гладко»

І ви вже не знаєте, у чому справа

Може, просто ще не зустріли «свою людину»? Або любов – це завжди біль?

Ні

Тут працює зовсім інший механізм. Ми закохуємось не просто в людину, а в ту людину, яка допоможе відтворити сценарій, знайомий нам з дитинства

«Ми вибираємо партнера, керуючись підсвідомими травмами, які хочемо зцілити через стосунки»

Жінка, яку завжди залишають

Марічці 32, і вона давно не вірить у міцні стосунки

Її історії кохання завжди йдуть за одним і тим самим сценарієм. Спочатку вона закохується – стрімко, пристрасно, беззастережно. Вона дає партнерові все: свою увагу, час, емоції. Вона слухає, підтримує, старається бути для нього «найкращою»

Вона вірить: якщо вона буде достатньо хорошою, його любов залишиться з нею назавжди

Але що більше вона вкладається, то сильніше він починає віддалятися. Спочатку рідше пише. Потім відкладає зустрічі. Відповідає коротко, без емоцій

Марічка панікує

Вона пише перша. Стає ще ніжнішою. Вгадує його бажання. Шукає, чим би його зацікавити. Їй здається: якщо він піде, її світ просто розсиплеться

Але одного разу він усе ж таки каже цю фразу:

«Марічко, ти чудова, просто я ще не готовий до серйозних стосунків».

Або:

«Я не можу дати тобі того, на що ти заслуговуєш»

Вона мовчки киває. Вона вже знає цей сценарій напам’ять

Потім будуть тижні болю, сліз і запитань: що я зробила не так? Чому мене знову не вибрали?

Але через деякий час вона знову закохається. Історія повториться

Вона ніби несвідомо шукає тих, хто врешті-решт її залишить

«Людина повторює ті самі травмуючі ситуації, доки не усвідомить їх і не почне з ними працювати»

Як формується наш ідеальний образ партнера?

Наш мозок влаштований так, що він тяжіє до знайомого. І саме тому ми несвідомо обираємо тих, хто нагадує нам значущих людей з дитинства

Це і є так званий “ідеальний образ партнера” або наше “імаго” – несвідомий шаблон, який складається ще в дитинстві

Він включає риси наших батьків (або тих, хто нас виховував) – і позитивні, і негативні
Він містить ті почуття, які ми переживали у стосунках з ними
І, найголовніше, він включає в себе сподівання задовольнити ті потреби, які не були задоволені в дитинстві

Ми входимо у стосунки не просто заради любові. Ми хочемо нарешті отримати те, чого нам не вистачило в дитинстві

❌ Ви чекали безумовного прийняття від мами, але вона постійно критикувала? → Ви шукаєте партнера, який спочатку здається ідеальним, а потім теж починає вас знецінювати

❌ Вас покинули в дитинстві? → Ви закохуєтеся в тих, хто не вибирає вас

❌ Батько був жорстким і контролюючим? → Ви знаходите партнера, який обмежує вашу свободу, і вважає це «турботою»

А якщо партнер не відповідає цьому образу, не створює напруги, не змушує вас «заслужити» його любов?

Він здається вам нудним

Саме тому люди, які можуть дати вам тепло, підтримку, турботу, здаються «не тими». Бо ваш мозок не вірить, що любов можна отримати просто так

Відтворення минулого через вибір партнера, який нагадує батьків, Зигмунд Фройд спочатку назвав «нав’язливим повторенням». Цю ідею розвинув Фріц Перлз, засновник гештальт-терапії. Він назвав її «незавершеними справами» і включив до неї почуття та спогади, яких людина не усвідомлює і яких уникає, але які проявляються в її поведінці

Чому Марічку постійно кидають?

Марічка виросла в родині, де батька майже не було. Він багато працював, а коли приходив додому, був або мовчазним, або зайнятим чимось своїм

Але не тільки він був емоційно відстороненим

Її мама теж не могла дати їй тепла. Вона була вічно втомленою, роздратованою, завантаженою побутом. Могла приголубити її на ходу, між миттям посуду й складанням речей, але по-справжньому бути поруч – ні

Якось Марічка підійшла до мами, коли та готувала вечерю, й несміливо запитала:

— Мамо, можна я з тобою посиджу?

— Марічко, я зайнята. Іди пограйся, не заважай

Вона кивнула й відійшла

А трохи пізніше, коли тато нарешті прийшов додому, зібрала всю свою сміливість і запитала його:

— Татко, ти пограєш зі мною?

Він навіть не підвів голови:

— Я втомився. Дай мені відпочити

Так Марічка навчилася: просити любов – це заважати. Бути настирливою – значить ризикувати тим, що тебе відштовхнуть

І тоді вона придумала, як зробити так, щоб її хотіли любити

Вона вирішила бути зручною. Такою, яку не потрібно заспокоювати, обіймати, вислуховувати. Такою, яка сама подбає про всіх, але не стане тягарем

І вже дорослою вона несвідомо шукає стосунків, у яких буде грати ту ж роль

Вона несвідомо обирає емоційно недоступних чоловіків, щоб нарешті довести собі, що цього разу вона гідна того, щоб її не залишили. Її підсвідомість шукає не любов – вона шукає можливість переписати минуле

А коли раптом трапляється чоловік, який дає стабільність і підтримку – вона його не помічає. Він здається їй нудним. У ньому немає цієї пристрасті, цього адреналіну, цієї боротьби за любов!

Бо її серце б’ється тільки в присутності небезпеки. Її підсвідомість підказує їй: це не любов, якщо ти не боїшся його втратити

Але справжня любов – це коли тобі спокійно поруч із ним

Вона цього ще не знає

Ознака здорового кохання – відчуття безпеки та спокою поруч з людиною. «Коли між людьми справжнє кохання, вас не примушують ні хвилюватися, ні боятися, ні очікувати чогось страшного, ні ламати голову, чим усе закінчиться». Кохання не має завдавати постійного болю. Так, безхмарних стосунків не буває, але в здоровому союзі ви загалом щасливі й ростете, а не страждаєте й згасаєте

Практика: як виявити свій любовний сценарій?

Ваші стосунки – це не випадковість. Це результат глибоких, іноді неусвідомлених шаблонів, які закладені ще в дитинстві. Якщо ви раз у раз стикаєтесь з одними й тими ж проблемами в особистому житті – настав час розібратися, що стоїть за цими повторюваними сценаріями

Ця практика допоможе вам побачити свій любовний шаблон, який керує вибором партнера та вашою поведінкою у стосунках

Візьміть аркуш паперу та запишіть:

1. Список усіх позитивних якостей своїх батьків (або інших дорослих, які на вас вплинули)

Якими вони були в вашому дитинстві?

Пишіть прості прикметники та фрази: турботливий, розумний, сильний, справедливий, веселий, амбітний, креативний, терплячий, уважний, відповідальний тощо

2. Напишіть окремий список негативних якостей

Які негативні якості були у ваших батьків? (Наприклад: холодний, байдужий, вибуховий, непередбачуваний, різкий, контролюючий, егоїстичний, зайнятий, емоційно недоступний, критичний…)

Що вас засмучувало в поведінці цих людей?

Що запам’яталося як болючий досвід? Як вони робили вам боляче?

Підкресліть ті риси (як хороші, так і погані), які найбільше вплинули на вас

3. Закінчіть це речення: «Більше за все в дитинстві я хотів/хотіла отримати, але не отримав/отримала…»

Це була увага? Підтримка? Відчуття безпеки? Довіри? Безумовна любов?

Це те, що ви шукаєте у своїх партнерах – навіть якщо не усвідомлюєте цього

4. Тепер збираємо все докупи. Запишіть і завершіть ці речення:

Я все життя шукаю людину з такими рисами характеру:

(Випишіть позитивні риси з пункту 1)

Коли я поруч з такою людиною, мене найбільше засмучують такі риси:

(Випишіть негативні риси з пункту 2)

Я хочу, щоб партнер дав мені:

(Запишіть відповідь з пункту 3 – те, що ви так і не отримали в дитинстві)

«Інші діти зазнали на собі батьківської зневаги. Коли вони приходили за розрадою, їх відштовхували словами: «Відчепися. Я зайнята», «Йди пограйся», «Не приставай до мене!». Якщо мама й тато не можуть задовольнити жодні потреби, окрім власних, діти виростають із почуттям емоційної покинутості й у дорослому віці стають тими, хто «зливається» з партнером, відчуваючи ненаситну потребу в близькості»

Що це дає?

Тепер, коли ви бачите свою “карту любові”, можливо, вам стане зрозуміліше, чому ви обираєте тих партнерів, яких обираєте

Чому ви закохуєтесь саме в емоційно недоступних?
Чому вас тягне до тих, хто вас принижує або знецінює?
Чому навіть у хороших стосунках вам не вистачає «чогось»?

Справа в тому, що ми несвідомо шукаємо партнерів, які поєднують у собі і хороші, і погані риси наших батьків. Ми ніби намагаємося «дограти» старий сценарій: отримати нарешті те, чого нам не вистачило в дитинстві Але ось у чому проблема: ніхто не може дати вам те, чого ви не отримали в дитинстві

Чому партнер не може дати вам те, чого не дали батьки?

Якщо вас в дитинстві не любили безумовно, якщо вам не давали відчуття безпеки, якщо ви не відчували себе бажаними – ви можете думати, що партнер це виправить

Що коли знайдеться той самий, він дасть вам те, чого ви не отримали в дитинстві

Але це не так

Бо партнер – не ваша мама

❌ Він не може любити вас безумовно, бо дорослі стосунки – це не безумовна любов

❌ Він не може закрити ваші травми, бо він не терапевт

❌ Він не може заповнити вашу внутрішню порожнечу

Єдиний, хто може це зробити – ви самі

Тому найважливіший крок до здорових стосунків – перестати чекати, що партнер вас “долюбить”, і навчитися давати собі цю любов самостійно

«Багато людей вважають, що партнер повинен заповнити порожнечу, яка утворилася внаслідок дитячих травм. Але насправді тільки ми самі можемо дати собі те, чого нам бракує»

Що з цим робити?

Якщо ви впізнали себе в цих історіях, то це вже великий крок вперед. Тому що поки ви не бачите свій сценарій, він керує вами. Але коли ви починаєте його усвідомлювати – ви отримуєте владу змінити його

Що я можу запропонувати:

Індивідуальні консультації, де ми разом розберемо ваш сценарій
Глибока робота над травмами, щоб вони більше не керували вашим життям
Формування підтримуючого внутрішнього голосу, який дозволить не шукати кохання, щоб «врятуватися», а давати любов самому собі

Для запису на консультацію пишіть у Вайбер або Телеграм: +38(068)889-75-98