В кабінеті психолога на різних кінцях дивану сиділи Маша і Олег. Ініціатором цієї зустрічі був Олег, що дивно, бо частіше жінки ініціюють такі походи
⠀
– Що спонукало вас прийти?
– Маша хоче розлучення, а я ні. Я взагалі не розумію, що сталося. У нас була чудова сім’я, ми стільки років прожили разом!
– Ти стільки років прожив зі своєю роботою, – корегує Маша. – А я: в очікуванні, коли ж ти нарешті приділиш мені увагу?
⠀
Стосунки Маши і Олега розвивались за типовим сценарієм, який зазвичай розігрується між тривожно-амбівалентним і уникаючим типом прив’язаності. Люди з цими типами найчастіше й утворюють пари. Причому тривожні частіше жінки, а уникаючі – чоловіки
⠀
На перший погляд, це дивно. Здавалося б, тривожному, який боїться втратити об’єкт прив’язаності, чіпляється за нього – логічно було б утворити пару з таким самим тривожним і чіплятись один за одного. Ну, або хоча б з партнером з безпечним типом прив’язаності (заразом і “підлікувався” б об нього)
⠀
Але ні. Бо по суті, теорія прив’язаності – це теорія травми. А кожна травма прагне до відтворення та перепроживання. Тобто ми підсвідомо знов і знов відтворюємо схожі ситуації, щоб закрити нарешті той “гештальт”
⠀
І тривожний обирає собі в партнери уникаючого – такого, яким був в дитинстві хтось із його батьків, чию любов він безуспішно намагався отримати. Це така спроба в стосунках з партнером нарешті здобути ту безумовну любов матері чи батька, “купатися” в ній і насичуватись. От тільки уникаючий дати цього не може. Йому страшно, що його “зжеруть”. Йому страшно довіритись, бо можуть зробити боляче. Він добре це знає з життєвого досвіду і тому тікає, відсторонюється емоційно
⠀
Маша мала тривожний тип прив’язаності й багато років “бігала” за Олегом, вимагаючи емоційної близькості, розмов по-душам, обіймів тощо. Олег відповідав на її вимоги скільки міг. Потім, підсвідомо, в нього з’являвся страх втратити себе, бути поглинутим цими стосунками і він інтуїтивно відсторонювався. Колись тікав в роботу, колись – провокував сварку (звісно, несвідомо – просто “відбиваючись” від близькості, яка його душила). Маша ображалася. Вони могли не розмовляти декілька днів. Олега відпускало і він робив крок на зустріч і цикл починався спочатку
⠀
З часом проміжки “прохолоди” ставали дедалі більшими. Маша відчувала все більше незадоволення своїх потреб. Поки почуття відторгненості, самотності, образи й розчарування не спонукало її шукати любові на стороні
⠀
Тоді вона спрямувала всі свої почуття на інший “об’єкт”. Олег нарешті видохнув, розвернувся до неї, але типового примирення не відбулося. Бо джерело любові вона тепер вбачала в іншому
⠀
Поведінкові цикли в стосунках
або “ми сварилися і мирилися – і так без кінця і краю”
⠀
В залежності від типів прив’язаності у партнерів формується той чи інший поведінковий цикл
⠀
Цикл “усування – переслідування”
⠀
Деякі люди, коли їх щось не влаштовує у відносинах, прагнуть все одразу прояснити, поговорити, “розставити всі крапки над і”⠀
“Любий, нам потрібно поговорити”
⠀
Знайома фраза?
Найчастіше її вживають жінки, стаючи в такий спосіб емоційними переслідувачами
⠀
А як реагують чоловіки?
У них раптово організуються “наради” на роботі допізна чи оптимально – командировка на стільки днів, поки дружина не передумає “говорити”
⠀
Тобто чоловіки частіше грають роль тих, хто усувається. Вони схильні відкладати емоційну розмову, поки емоції не охолонуть і можна буде все обговорити розумно і раціонально
⠀
Прикладом такого циклу є взаємини Маші й Олега
⠀
Ці цикли нагадують замкнене коло. Один партнер намагається наблизитися, інший дистанціюється, тоді перший починає критикувати другого – другий ще більше відсторонюється. З таких циклів важко вийти і вони тільки посилюють стрес підтримують небезпечність прив’язаності
⠀
Буває, що емоційними переслідувачами стають чоловіки. Вони поводяться дещо інакше, застосовуючи моменти примусу, можуть виставляти вимоги і вимагати від жінки підкорення
⠀
Рано чи пізно цикл перевертається догори дриґом, і той, хто був переслідувачем, втрачає надію і починає усуватися. А той, хто усувався, починає агресивно переслідувати в спробах уникнути розлучення
⠀
Цикл “усування – усування”
⠀
Ще один варіант циклу, коли обидва партнера бояться конфлікту і просто відсторонюються, намагаються ігнорувати протиріччя. Часто виявляється, що вони взагалі живуть паралельним життям
⠀
Та може статись, що на початку, один з партнерів таки був емоційним переслідувачем, але швидко здався, не влаштовуючи гучних скандалів. Або ж він швидко “перегорів” і облишив затію наблизитися до партнера. В цьому випадку його відстороненість може бути ознакою початку замороженості і віддаленості від стосунків. Однак, потреба в емоційній близькості у нього залишається. І тоді вона буде спрямовуватись на друзів чи дітей, що може призвести до утворення коаліцій з дітьми проти партнера (а це не іде на користь ні дітям, ні сім’ї в цілому)
⠀
Цикл “атака – атака”
⠀
Цей цикл є відхиленням від основного переслідування-усування. Коли переслідувач “доколупав” партнера, той може зірватися гнівом, а після сварки повернутися в свою відсторонену позицію, допоки його знов не спровокують
⠀
Якщо ж обидва партнери мають тривожно-амбівалентний тип прив’язаності, то стосунки можуть бути дуже емоційними. Однак, не можливо бути постійно на занадто близькій дистанції злиття, тому хтось із них в певний момент починає грати роль того, хто відсторонюється
⠀
Складні цикли
⠀
“Багатоходівки”. Часто є наслідками травм в минулих відносинах чи в батьківській сім’ї. Якщо в одного партнера (чи в обох) хаотичний тип прив’язаності. Тоді він відчуває тривогу, що одночасно штовхає його і до переслідування, і до уникнення стосунків. А постійний страх відторгнення призводить до хаотичних і непередбачуваних емоцій і вчинків. Така людина може прагнути близькості, але досягши її може втікти з контакту чи взагалі порвати стосунки. Пам’ятаєте історію, в який дівчина познайомилася з хлопцем, який потім заявив, що не готовий до стосунків? Так отож…
⠀
Однак, і з ненадійними типами прив’язаності можна ужитись разом. Якщо пара, або хоча б один з партнерів, проходить курс психотерапії
