Одна дівчина познайомилась з хлопцем. Виявилось, що він не тільки гарний, а ще й розумний, “високої духовної організації”, читає книги, ходить в театр, на виставки, і на концерт. І коли вони допили зі своїх горнят какао з маршмелоу, склалося враження, що вони знали один одного все життя (навіть однакове какао їм до смаку)
⠀
Після шаленого вечора він не дзвонив. Вона подумки вже вийшла за нього заміж і народила дітей, а він тепер не брав трубку і не перетелефонував
⠀
Коли об’явився, сказав, що не готовий до стосунків. Що все занадто швидко, він цього не чекав і йому потрібно більше часу. Вона була розгублена. Де схибила? Що пішло не так?..
⠀
Можливо ви теж стикалися з такою поведінкою і не лише у чоловіків, а й в жінок. Коли людина йде на зближення, а потім тікає, уникає контакту
⠀
Це трапляється і в парах, коли один партнер шукає уваги іншого, потребує її більше, “чіпляється” за нього, а інший інколи психологічно наближається, але частіше віддаляється
⠀
Пояснити, чому так відбувається, допоможе теорія прив’язаності Джона Боулбі
⠀
Прив’язаність – це пошук і підтримка контакту зі значущими людьми, базова потреба змалку й до старості для всіх нас
⠀
Згідно теорії прив’язаності бути здоровим – це відчувати взаємозалежність, а не самодостатність і окремість від інших
⠀
Прив’язаність формується в ранньому дитинстві, коли батьківська турбота і любов життєво необхідні дитині. Якщо мати знаходиться поряд, реагує на потреби дитини, є емоційно-близькою, у дитини формується надійний тип прив’язаності. Така дитина впевнена, що в неї є надійний тил, і може сміливо вирушати й досліджувати зовнішній світ. Вона відбігає від матері погратися і повертається до неї. Присутність чуйної мами дає дитині впевненість, необхідну для того, щоб вчитися чогось нового, адаптуватися до нових життєвих обставин та змінювати образ себе з урахуванням набутого досвіду
⠀
Однак, не завжди все так чудово. Мати може бути присутньою фізично, але відсутньою емоційно в силу різних причин. Тоді у дитини збільшується тривога і замість того, щоб спокійно досліджувати навколишній світ і розвиватись, вона починає чіплятися за матір, гніватися, впадати у відчай чи проявляти ознаки депресії і відчуження. В такому випадку формується ненадійний тип прив’язаності
⠀
Така поведінка спостерігається не лише в дитинстві. Прив’язаність має велике значення в дорослому віці при побудові близьких взаємин. Сильний і стабільний емоційний зв’язок виникає між двома людьми з безпечним типом прив’язаності. Їм буде найлегше побудувати міцні і довготривалі стосунки
⠀
Які ще є типи прив’язаності? І як вони проявляються у дітей та дорослих?
Мері Ейнсворт проводила експеримент з малюками та їх матерями під назвою “Незнайома ситуація” в результаті якого були виявлені і описані різні стилі прив’язаності. Якщо дуже коротко, мати з малюком знаходилися в кімнаті. Потім матір на декілька хвилин виходила з кімнати, а тоді поверталася. Дослідники оцінювали поведінку дитини під час розлуки та повернення матері. Ось які типи вдалося виявити:⠀
1. Безпечна (надійна) прив’язаність
Ці діти, після повернення матері в кімнату, швидко відновлювали з нею контакт і почувалися у безпеці. Вони сильніше тягнуться до дослідження навколишнього середовища, бо впевнені, що їх дорослий повернеться
⠀
Дорослі з безпечною прив’язаністю почуваються у відносинах одночасно і близькими і автономними, допускають вільне вираження почуттів. При надійній прив’язаності людина сприймає себе як гідну кохання та турботи, як впевнену та компетентну людину. Дослідження показали, що у таких людей самооцінка вища. Люди з надійним стилем вірять у те, що інші люди в разі потреби відгукнуться на їх заклик і сприймають інших людей як гідних довіри
⠀
2. Тривожний або амбівалентний тип
Коли матері таких дітей виходили з кімнати, діти часто були дуже засмучені. А коли мати поверталася, дитина могла вчепитися в неї чи навпаки гніватися і відштовхувати її, шукати контакту і не приймати турботу, тобто проявляти амбівалентність
⠀
Виростаючи такі діти стають надмірно залежними від близьких стосунків. Вони прагнуть надмірно високого рівня близькості, прийняття та чуйності партнерів. Вони можуть переслідувати і намагатися силою отримати відгук від коханого
⠀
3. Уникаючий тип
Діти після розлуки з матір’ю уникають її та відкидають запропоновану підтримку. Вони мало цікавляться навколишнім середовищем. Така дитина демонструє мало емоцій та ігнорує матір, яка йде чи повертається в кімнату. Робить вигляд, що матері не існує, і може підійти лише після довгих вмовлянь. Насправді така поведінка маскує горе дитини, викликане відділенням від матері
⠀
Дорослі відкидають потребу в близькості, поводяться хворобливо-самодостатніми. По суті, вони деактивують систему прив’язаності, пригнічують потребу бути в стосунках і спрямовують свою енергію, наприклад, в роботу. Якщо в них і з’являється партнер, то вони бояться емоційної близькості і тому часто відгороджуються чи й взагалі пропадають з поля зору на деякий час
⠀
4. Дезорганізований, хаотичний тип
Діти після розлуки демонструють дезорганізовану поведінку – можуть бити матір, тікати від неї або “застигати” в одній позі. Вони переживають постійний страх відторгнення, хаотичні, непередбачувані емоції та реакції
⠀
Такий тип прив’язаності пов’язаний з серйозними психотравмами. Він базується не на любові, а на переживанні сильного страху та необхідності підлаштовуватися під навколишнє середовище. Дитина відмовляється від своїх переживань для того, щоб вловити переживання тих, хто її оточує і стати такою, якою вони хочуть її бачити
⠀
Дорослі мають змішані почуття про близькі стосунки, одночасно бажаючи та відчуваючи дискомфорт від емоційної близькості. Вони, як правило, не довіряють своїм партнерам і вважають, що самі собою нічого не варті. Тому часто уникають близькості, придушуючи свої почуття
⠀
Чи можна змінити тип прив’язаності?
⠀
У більшості людей тип прив’язаності з часом не змінюється. Однак, це не вирок, а лише стійка звичка. І якщо у вас є бажання змінити своє життя і покращити стосунки з важливими людьми – психотерапія вам в поміч
