Припустимо, що за якихось причин ви вирішили стати архітектором. «Я – Архітектор!» – круто звучить, чи не так? «Ще й грошей зароблю. І прославлю своє ім’я!» І що вас надихнуло зробити такий вибір? Може ви ідете в архітектуру за компанію з другом дитинства? Чи тому, що закінчили художню школу? Ви переймалися  історією архітектури в школі? Чи може просто декан факультету ваш знайомий? Ми часто питаємось в людей, чому вони обрали свою професію, і останній варіант не рідкість. Хоча, може вас просто цікавить архітектура: ви переглядаєте журнали, читаєте книжки, цікавитесь новинами у цій галузі, уявляєте, які будинки ви побудували б, аби були архітектором, а у вільний час малюєте свої задумки на клаптиках паперу, що потрапив під руку? Тоді можете не сумніватися – архітектор із вас точно вийде. Але чи багато таких людей? Зазвичай, вступаючи до вузу, людина навіть не уявляє, що буде там вивчати і чим займатись потім. Отже, якщо ви серйозно замислюєтесь, чи не стати вам архітектором, пропоную розібратися в цьому питанні детальніше.

Архітектор – фахівець, який здійснює архітектурне проектування, включаючи розробку об’ємно-планувальних та інтер’єрних рішень.

 

Де і ким ви зможете працювати, отримавши архітектурну освіту?

Види професійних архітекторів (в загальному сенсі) залежно від роду діяльності:

• архітектор (у вузькому сенсі) займається розробкою концепції, проектної документації і креслень на будівництво (в архітектурній частині), здійснює авторський контроль над реалізацією проекту;
• головний архітектор проекту здійснює загальне управління будівельними процесами;
• архітектор-містобудівник виконує проектування міських районів або великих комплексів, розробляє містобудівну документацію та генеральні плани населених пунктів;
• ландшафтний архітектор займається створенням проектів розбивки парків, садів, присадибних ділянок
• головний архітектор міста чи району – муніципальний службовець, що забезпечує розробку і контроль над виконанням нормативних правових актів органів місцевого самоврядування в галузі містобудування;
• архітектори-реставратори відновлюють пам’ятники архітектури
• історики і теоретики архітектури здійснюють наукову чи викладацьку діяльність в галузі архітектури.

 

Кар’єра і зарплата

Зазвичай кар’єра архітектора починається з помічника архітектора. Тобто, ви влаштовуєтесь в архітектурну фірму і займаєтесь здебільшого розробкою робочих креслень. Спочатку ніхто не доручить вам проектування серйозних об’єктів (ну або ж вам на рідкість поталанить). Придумування образу нової будівлі – найцікавіший етап в проектуванні, тому його архітектори частіше залишають для себе, а вже розробку проекту доручають молодим «китайцям», як їх іще називають. Пройшовши нелегкий етап опанування розробки робочих креслень і засвоїв деякі інші премудрості науки, можна стати ведучім спеціалістом чи ГАПом (головним архітектором проекту).

Інший шлях – влаштувавшись на роботу в архітектурну компанію, набратись досвіду (запроектувавши від початку і до кінця декілька об’єктів) і відкрити своє бюро. Можна також приймати участь в архітектурних конкурсах, щоб вас помітили. Або запроектувати котедж комусь із своїх знайомих (звичайно це повинен бути дуже гарний котедж, щоб інші теж захотіли звернутися саме до вас).

Зарплата архітектора залежить від його досвіду. Починаючі спеціалісти отримують не більше, ніж продавці в деяких магазинах. Сподіватись доводиться тільки на власний бізнес, але для того, щоб його відкрити потрібен досвід і подолання ще багатьох перепон у вигляді ліцензій, сертифікатів та ін.. Звісно, подібні речі, а також бухгалтерія, справи з податковою, оренда приміщень, витрати на обладнання і непомірно дороге програмне забезпечення, наганяють неймовірний розпач на деяких людей.

Навряд чи, вирішивши стати архітектором, ви уявляєте себе в напівпідвальному приміщенні, скрюченим біля монітору комп’ютеру, поряд зі звалищем роздрукованих креслень, які ви клепаєте день і ніч за дуже символічну грошову винагороду. Гадаю, ви уявляєте себе митцем, відомою людиною, чиї будинки заповнюють місто і на них приїжджають подивитись туристи. Але чи багато таких архітекторів? В Росії кожен рік випускаються сотні архітекторів, а відомих майстрів на всю Росію чоловік 20. І в Україні ситуація не краще. Скільки відомих архітекторів ви знаєте в Україні? А в Полтаві? «Так отож!» А скільки багатих архітекторів ви знаєте?.. Бути архітектором – це тяжка праця і в певній мірі покликання душі.

 

Професія архітектора з точки зору соціоніки

Всі соціонічні поняття розшифровані в словнику 

Якщо художник – це не професія, а покликання. То для того, щоб бути архітектором, одного покликання замало. Потрібна певним чином влаштована структура психіки, що і вивчає соціоніка. Проаналізуємо, які функції необхідні в роботі архітектора.

Перш за все – це логіка.

«Наличие структуры – необходимый признак архитектурного пространства; если пространство не структурировано, оно не является архитектурным. Среди испытывающих серьёзные проблемы в обучении профессии архитектора заметно преобладают СЭИ и ИЭИ, у которых интровертная (структурная) логика – слабая продуктивная функция блока суперид. С точки зрения этого аспекта, в архитектурном произведении важны такие качества, как композиционная завершённость построения, наличие геометрического координатного структурирования пространства, соответствие нормам, диктуемым традицией, обычаями, архитектурной теоретической концепцией, идеологическими и религиозными представлениями.

С другой стороны, архитектура как вид искусства тесно связана с функциональным назначением и использованием здания, технологиями его возведения, свойствами строительного материала, конкретными условиями места строительства. Все эти понятия связаны с противоположным аспектом – экстравертной (деловой) логикой». [1]

Що стосується етичних ТИМів в архітектурі, як уже було сказано у Дюма і Єсеніна БЛ слабка функція і знаходиться в підсвідомості, а ЧЛ взагалі больова. Схожа ситуація у Наполеонів і Гекслі. Отже всіх ірраціональних етиків потрібно «гнати поганим віником» від архітектурного факультету (за для їх же блага). У раціональних етиків (Гюго, Гамлета, Драйзера і Достоєвського) ситуація трохи краще – раціональність додає їм працьовитості й посидючості. Але так як архітектурна справа загалом відноситься до логічної сфери, навряд чи вони будуть почуватися щасливими і реалізованими займаючись такою діяльністю.

Інтуїція – сенсорика

Тут однозначно сказати не можна, ці обидві дихотомії необхідні в архітектурній справі. Для того, щоб створити оригінальний образ нової будівлі, потрібна інтуїція. ТИМи, у яких інтуїція знаходиться в больовому каналі (Максим, Драйзер, Гюго, Штірліц) мають труднощі з вигадуванням нових образів. Наврядчи архітектори цих типів відкриють Америку, але все ж таки працювати в архітектурі вони можуть.

Сенсорика піклується про зручно організований простір. Будинок повинен бути не тільки красивим і модним, але й пристосованим для проживання людей, зручним. Білосенсорним ТІМам (Габен, Дюма) краще застосовувати свої здібності в проектуванні інтер’єрів, а ТІМам з ЧС в Его – в організації просторів. Типи з сенсорикою в больовому каналі (це стосується здебільшого Гамлетів і Джеків) можуть створювати нові оригінальні образи, які будуть непридатними для побутового використання.

Екстраверсія – інтроверсія

Архітектурне проектування – справа, що вимагає не аби якої посидючості, і тому екстравертам (а ще й динамікам) може даватися тяжко. Більше для цього підходять інтровертні типи. Також потрібно слідкувати за новинами в архітектурі, появою нових технологій і матеріалів, з чим краще впораються екстраверти (хоча деякі інтроверти також відкриті до нової інформації – Бальзак, Дюма, Достоєвський, Єсенін; звісно, лідер по сприйняттю інформації – Дон Кіхот).

Що стосується раціональності – ірраціональності, то обидві ці дихотомії необхідні в архітектурі, і в одної і в іншої є свої переваги і недоліки.

Отже, найкращим кандидатом на роль архітектора виявився логік, інтуїт, інтроверт, ірраціонал – тобто Бальзак (з сенсорикою в нормативному каналі він цілком спроможний впоратися з організацією зручного простору), якого ще називають Критиком або Архітектором.

 

Необхідні навички та особисті якості

Для того, щоб успішно працювати в галузі архітектури, вам необхідні певні професійні навички та знання, а також особисті якості. Розглянемо їх з точки зору соціоніки. Зазначимо, що перш за все потрібен здоровий глузд, але це не тімне, і талант, чи то творчі здібності, а це вроджене.

Необхідні професійні навички та знання

• знання будівельних норм і правил (ДБНів, ГОСТів) – сфера БЛ;
• навик самостійної розробки основних конструкційних рішень, необхідної робочої документації, архітектурних креслень (також логічна сфера);
• знання систем автоматизованого проектування (AutoCad, Autodesk, Graphisoft ArchiCAD) – логікам простіше освоїти програми, але етики при бажанні теж можуть навчитися, от тільки зусиль їм доведеться вкласти набагато більше. Швидше за інших розберуться в новій програмі логіки-інтуїти-ірраціонали;
• знання методів проектування і проведення розрахунків (знову логіка);
• володіння основами картографії, геодезії, екології (картографія, геодезія – логіка, екологія – БС);
• наявність розвиненого естетичного та художнього смаку (частково БС, частково БІ);
• наявність художніх навиків в області малюнка, графіки, композиції (Серед ТИМів, що мають гарні здібності до малювання – Штірліц, Єсенін, Бальзак, Наполеон, тоді вже Дон Кіхот, Гамлет, Достоєвський і Габен. Схильність до графіки притаманна чорним сенсорикам, в той час як білі сенсорики більш вподобають живопис);
• наявність математичних та аналітичних здібностей, конструкторських здібностей (і знову все розмаїття логіки).

Особисті якості

• творчі здібності;
• розвинене просторове мислення (сенсорна сфера, переважно БС; а також БЛ);
• відповідальність, пильність (Що мали на увазі автори, які складали список якостей? Бажання брати відповідальність на себе, чи відповідальне ставлення до своєї роботи? Схильність брати на себе відповідальність перш за все притаманна екстравертам, потім – логікам, раціоналам і рішучим. ТІМи, що не бояться відповідальності – це Жуков, Джек, Штірліц та Наполеон; ТІМи, які навпаки намагаються уникати відповідальності – це, перш за все, Єсенін і Дюма, потім вже Бальзак, Достоєвський і Габен. Стиль діяльності раціоналів в цілому характеризується більш високими показниками відповідальності, поваги до прийнятих зобов’язань (Максим), дисциплінованості (Драйзер, Гюго, Максим), компетентності, старанності, акуратності, глибини опрацювання (Максим, Штірліц, Робесп’єр, Драйзер). Найменше всі ці якості властиві Єсеніну. Розглянемо ще таку якість як педантичність та уважність до дрібниць – це також не зайве при розробці документації. Тут випереджають інших Робесп’єр та Гюго, тоді вже Габен і Гамлет, а потім – Драйзер, Достоєвський, Бальзак і Максим);
• організаторські здібності (притаманні в першу чергу програмним діловим логікам Джеку і Штірліцу);
• оригінальність, винахідливість, креативність (інтуїція можливостей);
• реалістичність (сенсорика, до найбільш реалістичних і практичних типів можна віднести Штірліца, Максима, Габена, Драйзера і Гюго);
• почуття гармонії, смаку і стилю (гармонія і смак – БС, стиль – БІ);
• спостережливість (сенсорика);
• гарна пам’ять (на пам’ять впливають сенсорика/інтуїція та раціональність/ірраціональність. Слабка зорова пам’ять, провали в пам’яті на недавні події, труднощі зі згадуванням імен і назв предметів у інтуїтів у порівнянні з хорошою пам’яттю у сенсориків. Раціонали краще справляються з перекладом поточних подій в довгострокову пам’ять, але їх короткочасна пам’ять залишає бажати кращого. У ірраціоналів все навпаки: вони мають хорошу короткочасну пам’ять з великим обсягом, але довготривале довільне запам’ятовування дається їм гірше, ніж раціоналам);
• комунікабельність (етична якість, але логіки можуть освоїти елементарні правила й вести переговори; хоча, якщо у вас є компетентний в даній галузі етик, звісно краще залучити до переговорів та пошуку клієнтів його – результат буде кращий);
• пунктуальність (раціональні сенсорики, Максим, Штірліц), тактовність (етична якість, але архітектор – це не психолог, і логікам досить ділового стилю для проведення переговорів з замовниками та спілкування з колегами).

Отже, соціонічний аналіз списку якостей, необхідних для оволодіння професією, підтверджує необхідність наявності, головним чином, логіки в блоці Его суб’єкту.

 

Типи і архітектура

Що робити, якщо ви вже навчаєтесь на архітектурному факультеті, або вже маєте відповідну освіту? Де застосувати себе різним типам, з архітектурною освітою?

Дон Кіхот загалом може займатися архітектурним проектуванням. Для цього в нього достатньо і логіки і інтуїції, та й за ідеями він в кишеню не лізтиме. Тим більше, що Донів часто тягне в будівельну галузь. Але їм часто не вистачає посидючості для реалізації своїх ідей (нехай навіть на папері). Можна, наприклад, об’єднатись з кимось із сенсорних типів, яким не вистачає фантазії Дона, але посидючості вистачить для доведення проекту до завершення.

Дюма знайде свою нішу в дизайні інтер’єрів, меблів, ландшафту та ін. А також в художній творчості. Що правда, Дюма, як сенсорику, бракує ідей і креативності, але тут він може об’єднатися з Доном, в якого ідей вистачить на всіх (було б кому реалізовувати).

Гюго, що витрачає свою киплячу енергію на креслення проектів – досить сумна картина. Йому треба працювати з людьми. Можливо, викладання в вузі, підійде йому більше (яку саму дисципліну викладати – це вже окрема тема). Як і Дюма, він може займатися дизайном і образотворчім мистецтвом, якщо має до цього хист і схильність.

Робесп’єр стане старанним працівником (для цього в нього є і логіка, і раціональність, і інтроверсія, а інтуїція допоможе йому створювати нові образи). Навряд він відкриє свою компанію, якщо й так, то це буде невеличка контора (звісно, можна обійти і це, наприклад, взявши в партнери екстраверта – того ж Гюго, який буде приводити натовп клієнтів). Сумлінно виконувати свої обов’язки і старанно працювати він буде доти, доки це буде йому цікаво, тому на роль «китайця», на якого скидають всю нудну одноманітну роботу, він навряд чи підійде.

Робесп’єр може працювати викладачем і адміністративним службовцем, як то головним архітектором міста. Цей тип славиться своїм почуттям справедливості, що зараз дуже не завадило б головним архітекторам!

Гамлет – це шокуюче мистецтво і така ж сама архітектура. І хоч слабка логіка буде їм на заваді, але фантазії Гамлетам не позичати. Потрібно тільки уникати сфер, пов’язаних з БС, тобто дизайну, бо дизайн, створений Гамлетом може бути креативним і епатажним, але жити в ньому навряд чи буде зручно.

Гамлет, як і Максим, Жуков та Єсенін належать до другої квадри. А зі смаком у другої квадри не склалося. Візьмемо, наприклад, архітектуру Радянського Союзу або просто подивіться на сайти, дизайн яких робили представники другої квадри (це найгірші приклади дизайну сайтів – тут можуть зустрічатись різкі кольори, що б’ють в око, різний розмір шрифтів, жахливі фони, малюнки, не об’єднані одним стилем та ін.)

Другий псевдонім Гамлета – Наставник, він може стати гарним викладачем з якихось, досить творчих, предметів. В інституті в нас був просто незрівнянний викладач композиції цього типу.

Максим володіє логікою і сенсорикою, інтроверсією і раціональністю, стійкий до монотонної роботи, що робить його одним з найкращих розробників архітектурних креслень. Що стосується створення ним власних проектів, тут можуть виникати складності через больову інтуїцію можливостей. Дизайном також не варто займатись, через специфічний смак, властивий другій квадрі.

Жуков і архітектура… хм, якісь не дуже сумісні речі. Жукових рідко заносить в архітектори, а розібравшись, який це труд і за які копійки, вони або змінять напрямок діяльності, або створять власну компанію.

Єсенін, швидше за все, втече з архітектурного, ще до закінчення навчання. Якщо і залишиться, то попрацювавши трошки по спеціальності, змінить діяльність на образотворче мистецтво, або іншу творчість. Інколи їх цікавить історія і тоді вони можуть стати викладачами історії мистецтв в вузах і художніх школах.

Наполеон і архітектура речі ще більш не сумісні ніж архітектура і Жуков. Розробка проектів потребує застосування БЛ, яка є больовою у Наполеона. Він може стати викладачем, але для цього ще потрібно закінчити аспірантуру, а написання дисертації теж потребує використання БЛ. До того ж викладач – не дуже престижна професія, та й грошей там багато не платять (що для Наполеона має значення, йому не достатньо просто цікавості для мотивації). Для створення власного бізнесу йому також бракує логіки (хоча тут знову ж таки можна взяти в партнери логіка, а самому займатись кадрами і пошуком клієнтів) та й дизайн – це більше сфера білої сенсорики ніж чорної (тут варто зазначити, що БС у Наполеона обмежувальна, сьома функція і задіювати її постійно не дуже приємно).

Бальзак – це природжений архітектор, звісно якщо в нього є до цього хист. Йому краще займатись не дизайном, а саме проектуванням архітектурних об’єктів. Він також може відкрити власну компанію, але це буде не велика корпорація, чи архітектурний інститут, а саме майстерня, де є один майстер – Бальзак та всі інші, хто допомагає йому, беручи на себе нудну, не творчу роботу. Він може також викладати.

Джек, звісно, може бути архітектором, але попрацювавши трохи по спеціальності і зрозумівши, що багато грошей він так не заробить, Джек намагається відкрити власну справу. В нього більше вийде керівництво, ніж корпіння над кресленнями.

Драйзер може працювати архітектором-китайцем, і навіть програмістом-китайцем може. Його можна навчити виконувати роботу за зразком і він буде старанно робити свою справу. Ідеальний робітник для роботодавців – старанний і недорогий. Питання чи буде щасливий і задоволений своєю діяльністю сам Драйзер? Придумувати оригінальні ідеї йому складно, через слабку інтуїцію, логіки також не досить, залишається лише старанність, але цього замало для архітектора. Тим більше, що як соціалу, йому більше показана робота з людьми, а не з кресленнями. Можна, звичайно, спробувати себе в дизайні, або викладанні, якщо до цього є схильність.

Серед Штірліців є багато відомих архітекторів. Вони цілком підходить і для архітектури і для дизайну, для викладання та адміністративної роботи. Зазначу, що якщо мова іде про дизайн інтер’єру, наприклад , то це краще дається типам з сильною БС, якщо ж потрібен креативний дизайн, наприклад розробка лого компанії, то ця робота краще підійде інтуїтам.

Достоєвський може стати старанним виконавцем, як і Драйзер, але навряд чи буде вдоволений своєю роботою і само реалізується в якості архітектора. Йому варто заздалегідь подумати про гуманітарну сферу, написання книг по архітектурі, викладання чи образотворче мистецтво, якщо до цього є схильність. Також може знайти себе, займаючись ландшафтним дизайном.

Гекслі втече від архітектури якнайдалі, щойно зрозуміє що це таке насправді. Йому, як і Достоєвському, краще податися в гуманітарну сферу. Наприклад, в журналістику (можна писати статті, пов’язані з архітектурними об’єктами, працювати в спеціалізованих журналах).

Габен може стати гарним архітектором і дизайнером (особливо дизайнером інтер’єрів). Можливо інтроверсія буде заважати йому широко розгорнутись, але для цієї справи завжди можна залучити Гекслі або Дона, які ще й ідей підкинуть.

 

Куди піти навчатись?

Дивне питання, ми ж нібито говоримо по Полтавський технічний університет (ПНТУ)? Але, якщо ви бажаєте здобути дійсно гарну освіту, вам варто уважніше поставитися до цього питання. Якщо у вас є можливість навчатися за кордоном – це просто чудово, якщо ж ні, подумайте про один із українських університетів, які посідають верхні місця в рейтингах (так, є такі рейтинги). Ось наприклад:

Де найсильніша підготовка по архітектурно-будівельним спеціальностям

Київський національний університет будівництва і архітектури

Одеська державна академія будівництва і архітектури

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури (м. Дніпропетровськ)

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

Повний перелік тут http://www.segodnya.ua/specprojects/ranks/v-kakikh-vuzakh-ukrainy-uchat-luchshe-vceho.html

Від себе можу додати, що бачила студентські проекти різних шкіл на виставці. Більше за інших мене вразили роботи одеської школи, тоді вже Київ та ін.

 

Як навчають в ПНТУ

Архітектура – це переважно практична діяльність. Кому потрібні дисертації в галузі архітектури? Тож найкращими викладачами будуть ті, хто практикував архітектуру хоча б років з 10 (а краще більше). Чого можуть вас навчити вчорашні студенти, що не зробили ще ні одного справжнього проекту? Або ті, хто працювали там все життя і не мали власної практики? Викладачів, які можуть дати вам гарні знання в обраній галузі – одиниці. На додачу є викладачі, які зі своїми методиками застрягли в 60-х роках минулого століття і намагаються їх нав’язати сьогоднішнім студентам. Натомість сучасні програми викладаються на досить низькому рівні, і, навіть, є викладачі, які прагнуть навчити якнайменше своїх учнів, аби ті згодом не створювали їм конкуренції! Скільки абсурду ми бачили і чули за час свого навчання зараз і не перерахувати! Студентів приземлюють, цькують фантазію і творчість нікому не потрібним (в інституті) реалізмом та економічними вигодами. Отже, добре подумайте (ознайомтеся з рейтингами, подивіться студентські роботи з різних університетів, почитайте відгуки в інтернеті) перед тим, як обрати місце навчання, а якщо є можливість – їдьте за знаннями в Європу.

Достатньо просто порівняти проекти студентів з Одеси та з ПНТУ і вам стане зрозуміло, що краще обрати Київ, Одесу, Харків, Дніпропетровськ, ніж Полтаву. А ще краще – Європу.

 

При написанні статті були використані наступні матеріали:

1. Доспехов С. Соционические аспекты в архитектуре. Доклад на 6-й научной конференции по соционике в Москве 6-7 апреля 2002 г. http://www.dynamicsocionics.ru/dospechov-s./dospechov-s.-sotsionicheskie-aspekti-v-architekture.html
2. Матеріали з сайту В.Л.Таланова http://www.newsocionicsmodel.narod.ru/

 

Автор – Коров’янко Лісса

2013 р.