Архіви авторів: lissa

Щастя чи ілюзія? Як наші травми руйнують стосунки

Аудіо-версія статті є в Телеграм-каналі

Як стосунки можуть допомогти зцілити дитячі травми?

Обіцяла розказати про те, як психологічні травми можна зцілювати в парній терапії.

Зазвичай парна терапія – це, власне, не терапія в класичному сенсі, а скоріше консультування. Основні задачі, які там вирішуються, – це допомога парі у кращій взаємодії, побудові діалогу, вихід із деструктивних патернів поведінки, подолання наслідків зради та інших криз. Однак, навіть під час парної терапії, психологи часто рекомендують кожному з партнерів відвідувати індивідуальні сесії. І це не випадково, адже індивідуальна терапія – це той процес, який спрямований на особистісні зміни кожного клієнта.

Досить часто буває так, що один із партнерів починає працювати над собою в індивідуальній терапії, і це вже змінює не тільки його самого, а й стосунки в парі чи сім’ї загалом. Зміни в одній людині неминуче призводять до змін у динаміці стосунків. Якщо ж обидва партнери проходять індивідуальну терапію, то зміни відбуваються значно швидше і ефективніше.

Проте бувають випадки, коли необхідно коригувати саме парну взаємодію. Тоді пара звертається за консультацією, щоб розібратися з деструктивними патернами, які руйнують їхні стосунки. Але є такий вид парної терапії, який має особливий підхід до зцілення – це Імаго-терапія. Вона не тільки спрямована на роботу зі стосунками, але й дозволяє лікувати дитячі травми через роботу в парі. І от сьогодні ми детальніше розглянемо, за рахунок чого це відбувається і як саме Імаго-терапія допомагає парі зцілювати рани дитинства.

Як Імаго-терапія зцілює травми через стосунки?

Чому це працює? Справа в тому, що наші дитячі травми, фрустрації і невирішені емоційні конфлікти найбільш яскраво проявляються саме в стосунках із партнером. І це не випадковість. Імаго-терапія надає дуже чітке пояснення того, як ми обираємо партнера.

У кожного з нас є підсвідомий образ ідеального партнера – так зване імаго. Цей образ формується ще в дитинстві на основі стосунків з нашими батьками або тими, хто був для нас значущими фігурами. Підсвідомо ми накладаємо цей образ на оточуючих людей, шукаючи серед них того, хто максимально відповідає нашому імаго. І коли цей образ співпадає з реальною людиною, у нас виникають сильні почуття. Ми відчуваємо пристрасть, нам здається, що саме ця людина – «та сама», з ким ми хочемо бути разом.

Однак що ж насправді стоїть за цією магією? Чому саме до цієї людини виникає така сильна прив’язаність?

З чого складається імаго?

Щоб зрозуміти, як формується наш підсвідомий вибір партнера, можна зробити просту вправу:

  1. Перерахуйте позитивні риси ваших батьків або людей, які вас виховували. Це ті якості, які вам подобалися в дитинстві.
  2. Далі перерахуйте негативні риси цих людей – ті, які викликали біль, образу чи нерозуміння.
  3. Закінчіть речення: «В дитинстві я дуже хотів/хотіла отримати від своїх батьків…, але так і не отримав/отримала». Це допоможе зрозуміти, чого вам не вистачало в дитинстві.

Перший і другий крок – це і є ваше імаго.

Коли ви зустрічаєте людину, яка максимально відповідає цьому образу, у вас виникають сильні почуття. Це не просто захоплення, це щось більше – глибоке відчуття впізнаваності, наче ви вже давно знали цю людину. Це своєрідний ефект дежавю, коли здається, що ви знайомі все життя.

На перших етапах стосунків ми всі прагнемо показати свої найкращі сторони. Ми хочемо сподобатися партнеру, викликати в нього позитивні емоції. Тому саме позитивні риси, які ви описали в першому кроці, будуть спливати на поверхню. Ваш партнер, здається, саме той, про кого ви завжди мріяли.

Але далі відбувається те, що відбувається в усіх стосунках, коли ми починаємо більше часу проводити разом, особливо – коли починаємо жити разом. Поступово починають проявлятися і негативні риси. Саме ті, які ви описали у другому кроці. Справа в тому, що те, що ви дуже хотіли отримати в дитинстві від своїх батьків, але так і не отримали, ви тепер підсвідомо намагаєтесь отримати від свого партнера.

Однак, якщо ваш партнер так схожий на ваших батьків, то як вони не могли вам цього дати, так і він не може. І тут ви починаєте відчувати фрустрацію. Адже все починалося так добре – ви були майже впевнені, що нарешті отримаєте той омріяний ідеальний зв’язок, те тепло і увагу, яких так бракувало в дитинстві! Ви майже здобули такий омріяний рай. І раптом ви його втрачаєте.

У цей момент багато людей починають боротьбу за повернення того самого відчуття, яке було на початку стосунків. Це виражається через претензії один до одного: “Ти ж був не таким”, “На початку стосунків ти була іншою”, “Куди це все поділося?”, “Дай мені те, за чим я прийшов в ці стосунки!”

Настя і Петро

стосунки, стосунки в парі, комікс, психолог для пари

психолог Полтава, психолог УкраїнаВізьмемо, наприклад, Настю і Петра. Вони познайомились випадково на вечірці у спільних друзів. З першого погляду між ними виникла іскра, наче вони знали один одного все життя. Вони відчували комфорт і безпеку поруч, легко знаходили спільну мову, могли годинами розмовляти і сміятися. Їхні стосунки розвивалися стрімко – через кілька місяців вони почали жити разом і почувалися дуже щасливими. Настя розповідала подругам, що нарешті знайшла “того самого”, а Петро відчував, що в їхніх стосунках є щось особливе, чого він ніколи не відчував раніше.

конфлікт в парі, партнер не приділяє увагиконфлікти в парі, сваркаОднак через рік у їхніх стосунках почало щось змінюватися. Настя помітила, що Петро став відстороненим, більше часу проводить на роботі, не приділяє їй уваги, як це було раніше. Петро, у свою чергу, відчував, що Настя постійно на нього тисне, очікує від нього чогось, чого він не може дати. Їхні вечірні розмови поступово перетворилися на сварки і взаємні звинувачення: “Ти став не таким, яким був на початку”, – говорила Настя. “І ти змінилася”, – відповідав Петро. Вони почали відчувати, що втрачають той рай, який мали на початку стосунків.

Що ж насправді відбувається?

Щоб зрозуміти причину цього конфлікту, давайте заглянемо в їхнє дитинство.

Настя виросла в сім’ї, де мама була емоційно відстороненою. Вона працювала, багато часу проводила на роботі, а коли була вдома, то рідко говорила з Настею про її почуття або проблеми. Настя мріяла про мамину увагу, про те, щоб вона більше цікавилася її життям, обіймала і підтримувала, коли було важко. Вона хотіла бути важливою і значущою для своєї мами, але замість цього часто почувалася покинутою. Тому в стосунках із Петром Настя підсвідомо шукала того, хто нарешті дасть їй цю увагу, любов і теплоту, яких їй не вистачало в дитинстві.

дитячі травми, стосунки з партнеромПетро, зі свого боку, виріс у сім’ї, де його мама була дуже турботливою, але водночас і надмірно контролюючою. Вона постійно перевіряла, де він був, що робив, чи все добре у нього в школі. Петро часто почувався так, ніби не мав свого особистого простору, і будь-яка його дія завжди була під контролем. Він виріс з відчуттям, що йому треба бути самостійним і незалежним, щоб уникати подібного контролю в майбутньому. У стосунках із Настею він підсвідомо шукав партнерку, яка б не нав’язувала йому свою волю, давала більше свободи та не обмежувала його простір.

Чому виник конфлікт?

Настя, яка підсвідомо прагнула уваги і турботи, почала вимагати від Петра більше емоційної присутності, бажаючи, щоб він був поруч, чого їй не вистачало від мами. Петро ж, зі своїм досвідом життя під пильним контролем матері, сприймав це як тиск і спробу контролю. Він почав віддалятися, щоб зберегти свою незалежність і уникнути почуття обмеження, яке так добре пам’ятав з дитинства. Настя ж, побачивши, що Петро віддаляється, відчула себе покинутою і знову, як у дитинстві, почала реагувати через образу і претензії: “Ти мене більше не любиш”, “Ти більше не приділяєш мені уваги”.

Таким чином, їхні дитячі травми та невирішені емоційні потреби почали проявлятися у стосунках. Настя шукала в Петрові ту любов і підтримку, які не отримала від мами, а Петро намагався уникнути тиску і контролю, які відчував від своєї мами. Обидва підсвідомо намагалися отримати від партнера те, чого їм не вистачало в дитинстві, але їхні стратегії захисту від травм приводили до конфліктів і непорозумінь.

Це типовий приклад того, як у стосунках проявляються дитячі рани.

Те, чого ми в дитинстві так хотіли, але так і не отримали від своїх батьків, це те, чого вони не були здатні нам дати.

Наші батьки мали свої обмеження, своє минуле, і, найімовірніше, їм самим ніколи не дали того, чого так потребували в дитинстві. Тому вони не мали ані навичок, ані мотивації, щоб повністю задовольнити наші глибокі емоційні потреби. І коли ми, ставши дорослими, обираємо партнера, який схожий на наших батьків, то він так само, як і наші батьки, не має можливості дати нам того, що ми так прагнемо отримати. Парадокс полягає в тому, що те, чого ти найбільше хочеш від свого партнера, він найменше здатен тобі дати.

Тож виникає важливе питання: як розв’язати цю дилему?

Якщо взяти до уваги два факти:

  1. Ми вступаємо у стосунки з емоційними травмами дитинства.
  2. Ми, самі того не бажаючи, вибираємо партнерів, які нагадують наших батьків — тих самих людей, які колись стали причиною появи цих ран.

На перший погляд, здається, що любовні стосунки можуть лише повторити біль, який ми пережили в дитинстві, а не позбавити нас його. Ця ситуація може здаватися безвихідною: ми прагнемо любові та уваги, але постійно опиняємося в ситуаціях, де партнер не може дати нам того, що ми шукаємо.

Однак є інший погляд на це.

Дійсно, часто так буває, що один партнер найменше здатен дати те, чого потребує інший. Але саме в цій області йому і варто розвиватися – це ваша зона розвитку!

Наприклад, Настя виросла в сім’ї з холодною матір’ю, яка її не обіймала, не проявляла до неї теплих почуттів, завжди була зайнята своїми справами. У результаті Настя виросла з сильною потребою в фізичній близькості та обіймах, яких їй так не вистачало в дитинстві. У стосунках із чоловіками вона підсвідомо шукає саме того, хто б задовольнив цю потребу, але, що цікаво, найчастіше її вибір падає на людей, схожих на її матір за відсутністю тепла.

Петро, зі свого боку, виріс у сім’ї, де його мати була надмірно контролюючою і часто вторгалася в його особистий простір. Це створило в ньому потребу у свободі та самостійності, і тому фізичний контакт для нього став незручним. Він не звик до обіймів або тілесної близькості.

Тому, коли Настя почала очікувати від Петра більше обіймів і уваги, він відчував це як тиск, бо фізичний контакт для нього завжди був чимось чужим і незручним. У цьому прикладі незадоволена потреба Насті в дитинстві співпадає з нездатністю Петра задовольнити її у стосунках.

Проте, якщо Петро зуміє подолати свій супротив, почне працювати над собою і поступово буде більше обіймати Настю, то відбудеться взаємне зцілення.

Настя нарешті отримає ту фізичну близькість і підтримку, якої їй так не вистачало в дитинстві. Але ще важливіше, що Петро, в спробах дати цю близькість, сам почне розвивати власну здатність до чуттєвості. Він відновить важливу частину своєї особистості, яку колись втратив через контролюючі стосунки в своїй родині.

Інакше кажучи, в спробах зцілити свою партнерку, Петро сам знаходить зцілення. Його здатність до емоційної та фізичної близькості розвивається, і це сприяє не тільки поліпшенню стосунків, але й його особистому росту.

Підсвідомий вибір часто зводить разом людей, які, залежно від їхньої готовності рости і змінюватися, можуть або ранити один одного, або зцілювати.

Висновок:

Стосунки можуть стати інструментом для зцілення дитячих травм, якщо партнери готові працювати над собою і один з одним. Вони мають можливість або відтворювати ті самі конфлікти, які були в їхніх родинах, або розвиватися і взаємно зцілюватися. Імаго-терапія – особливий вид парної терапії, який дозволяє партнерам зцілювати дитячі рани один одного і тим самим ставати ще ближче та укріплювати свій зв’язок

В своїй роботі з парами я використовую імаго-терапію також. Пишіть про своє бажання спробувати імаго-терапію, працювати над стосунками і розвиватися разом з партнером. І я із задоволенням стану вашим провідником в цій захоплюючій подорожі.

Для запису на консультацію пишіть у Вайбер 068 889 75 98

Читати також:

Події

Тренди в психології в 2024

Що ж нас чекає в наступному році, спираючись на ті тенденції, що є вже зараз?

Зібрала для вас 8 речей, які входять в моду і, очевидно, отримають свій подальший розвиток в 2024 році.

 

  1. Усвідомленість і уповільнення

 

Ми живемо в часи, сповнені тривоги.

Усвідомленість допомагає повертати себе в теперішнє, а не крутити платівку тривожних фантазій про майбутнє чи самогризіння з приводу минулих помилок.

 

Медитації і дихальні практики допомагають розвивати усвідомленість і утримувати фокус уваги в теперішньому. Це сприяє зменшенню стресу та тривоги.

 

Люди втомились від надлишку інформації та постійної гонки за “успішним успіхом”.

 

Більше не соромно:

  • Зізнаватися в своїх помилках
  • Відпочивати, брати відпустку і вихідні
  • Полежати на дивані, погортати книгу, неспішно прогулятися в парку, повтичити в кав’ярні наодинці з собою…

 

  1. Особисті кордони 

Якщо раніше вважалось нормою підлаштовуватись під потреби інших, бути зручним і хорошим, то зараз на перший план виходять бажання і почуття особистості. Вже стає нормою говорити «ні», відстоювати свої кордони і не спілкуватись з токсичними людьми.

 

  1. Права особистості та емоційна зрілість

Кожен з нас є особистістю. А у особистості є права. Зокрема право на повагу.

Це ж стосується і дітей. Вони теж особистості. Їх потрібно поважати, рахуватись з їх думкою – так поступають емоційно-зрілі батьки. (А не бити, залякувати і принижувати. Або перекладати на них функції дорослих. Так вчиняють емоційно-незрілі)

 

Емоційна зрілість важлива і в стосунках з дорослими людьми, і зі співробітниками. Коли керівник ставиться до підлеглих не як батько до дітей (нянчиться, сварить, карає), а як дорослий до дорослих (спілкується з позиції рівного, дає завдання, зворотній зв’язок) 

 

  1. Відхід від суто позитивного мислення

 

Більше не модно без кінця бути на позитиві і безперервно посміхатись, приховувати свій сум чи невеселий настрій. Люди почали усвідомлювати, що як постійно приховувати “негативні” емоції – це може призводити до хвороб і психічних розладів.

 

Теж саме стосується іншого полюсу: “у нас в країні жахливі події, люди в окопах сидять – значить ми не маємо права радіти, відпочивати, розважатися…” Така установка так само шкодить психічному здоров’ю, як і приховування “негативних” емоцій.

 

Тобто:

Нити – можна

Радіти – можна

тренди в психології в 2024, психолог Полтава, психолог онлайн

  1. Онлайн-психологія

 

З ковідом почався глобальний перехід онлайн. І чим далі, тим ця тенденція посилюється. Наші можливості розширюються. Тепер ми можемо “ходити” до психолога не лише зі свого міста, а з будь-якого, навіть за межами країни. І навчатися також.

 

Якщо раніше всі мої групи були лише в Полтаві, то зараз група-онлайн більша за очну (в кабінеті).

В мене є клієнти з Полтави, які жодного разу не були в кабінеті, бо їм зручно працювати не виходячи з дому.

 

Крім того, в пошуках спеціаліста, вам більше не потрібно спиратися лише на рекомендації ваших знайомих. Адже зараз багато психологів ведуть соцмережі, де ви можете прочитати пости, подивитись відео і хоча б в першому наближенні зрозуміти: відгукується вам ця людина чи ні? Чи зможете ви довірити їй свої проблеми?

 

  1. Легалізація психічних розладів і психологічних послуг

Не так давно, спрямовуючи клієнта на консультацію до психіатра, потрібно було довго пояснювати, що: 

  • це ок
  • психіатр не зробить із нього овоча
  • його не прикують там до ліжка
  • не поставлять клеймо в карті, що він – псих

 

Та що казати! Навіть до психолога було соромно ходити!

Ще з тих пір в нас є традиція не здоровкатись з клієнтом першою, якщо зустрічаєш його на вулиці 

щоб його супутники не задавали питань типу:

– А хто це?

– Мій психолог

– О Боже! Ти ходиш до психолога? Ти що псих?!

 

А що у нас говорили людям з депресією?

“Та ти просто лінишся!”

“Іди працюй і депресія пройде”

“От в наш час не було ніяких депресій!”

 

Зараз ми поступово перестаємо боятися людей з психічними проблемами. І вже не так соромно зізнатись, що ти приймаєш антидепресанти.

 

Більше того: ходити на терапію стало модно! Це говорить про те, що у вас достатньо коштів, щоб дозволити собі таку розкіш (айфоном в кредит вже нікого не здивуєш))

 

  1. Екотерапія та вплив природи на психічне здоров’я

Зв’язок з природою все частіше визнається важливим компонентом психічного здоров’я. Особливо в умовах метушні сучасного життя у великих містах. У мене влітку був проект “Ресурси Стихій” і там учасники на власному досвіді змогли відчути наскільки цілющим може бути цей зв’язок!

 

  1. Травматерапія 

Ключовою психологічною тенденцією є розуміння і лікування травм. Адже саме психотравми можуть бути в основі психічних розладів, суттєво псувати здоров’я, життя і стосунки. Це стає особливо помітно в часи війни. Коли крім того, що утворюються нові, активізуються ще й старі психотравми. Що суттєво погіршує життя

 

Отже, займатися своїм психічним здоров’ям стає не соромно і навіть входить в моду. Тепер індивідуальна чи групова терапія є такою ж нормою, як відвідини спортзалу. Іти до психолога не тоді, коли ви вже не можете спати і працювати, а просто з цікавості до свого внутрішнього світу і заради покращення якості життя

Читати також:

Роль батька в житті дитини

Ролі матері і батька відрізняються, адже вони виконують різні функції в житті дитини. Давайте подивимось на весь процес від вагітності до підліткового віку дитини: за що ж там має відповідати батько?
⠀
Вагітність – 1ий рік життя дитини
⠀
Без сумніву головна роль тут належить матері – вона виношує і встановлює перший контакт з дитиною, вона оберігає, ходить по лікарям і страждає токсикозом. Вона з рештою народжує, а потім піклується про малюка: вгадує і намагається задовольнити його потреби. Саме в стосунках з матірʼю формується привʼязаність
⠀
А що в цей час робить батько? В ідеалі він бере на себе функції захисту, матеріального забезпечення і опори для матері і малюка. Він підтримує жінку не лише матеріально, а й морально (всі пам’ятають емоційні сплески, перепади настрою і дивні бажання вагітних? Ну, і у матерів новонароджених, які повністю поглинуті малюками й часто не мають часу спати, не кажучи вже про душ – нерви теж так собі). По суті, він стає “психологічною маткою” для матері і малюка – створює для них комфортні умови. Якщо батько конфліктує з вагітною, додає їй стресу – це впливає і на протікання вагітності, і на дитину. Якщо ображається на дружину, яка повністю поглинута піклуванням про малюка і шукає уваги на стороні, замість того, щоб допомагати матері, це також негативно впливає і на її психоемоційний стан, і на сімʼю в цілому
⠀
1-2 роки дитині
⠀
Дитина навчається ходити і потроху відділяється від мами – формується структура автономії. Вона починає помічати, що є ще й інші люди. І найближчий з них – тато. Однак, він зовсім не схожий на маму. І це має велике значення для розвитку і подальшої сепарації дитини
⠀
2-4 роки
⠀
У дитини формується структура волі – вона починає усвідомлювати себе, свою силу, вміння з нею обходитись, витримувати навантаження, зокрема власні сильні почуття. Розвивається здатність до цілеспрямованої дії, формується часова перспектива, розуміння вибору та його наслідків. По суті, дитина народжується в психологічному плані. Роль батька збільшується: він підтримує допитливість дитини і встановлює кордони – що можна й безпечно, а що ні
⠀
3-6 років
⠀
Формування структури сексуальності, любові, чоловічої/жіночої ідентичності. Багато хто з вас зазначив вплив батька на побудову стосунків в дорослому житті. Батько є зразком чоловіка для хлопчиків і дівчаток, і дуже впливає на їх переживання своєї і протилежної статі. А ще в цьому віці дитина виходить в соціум, починає взаємодіяти з зовнішнім світом і батько, по мірі необхідності, надає захист чи підштовхує до дій
⠀
Psykholoh-Poltava, psykholoh Ukraina, rol-batka-v-zhytti-dytyny5-9 років
⠀
Формування структури думок – дитина порівнює різні точки зору, формує власну і вчиться аргументувати, вислуховує аргументи інших. Це період “чомучок”. І тут батько виступає як значима людина, яка може передати свої знання, уміння і досвід дитині
⠀
В цей період вже усвідомлюються дитиною взаємини батьків. Тому має значення чи вміють вони домовлятися, чи постійно конфліктують і перетягують дитину на свій бік. Дитина оцінює такі стосунки як “хороші” чи “погані” і в неї або закладається цілісна картина світу, або наростає конфлікт між “маминим” і “татовим” способами життя і поглядами на світ
⠀
7-12 років
⠀
Формується структура солідарності і прояву себе в групі: ієрархія, своє місце в групі, групові ролі, обʼєднання в компанії зі своєю статтю. Тут актуальними стають теми лідерства і конкуренції, близькості і дистанції, унікальності і конформності. Важливими стають освіта, інтереси, хобі, знання, уміння, навички. Це період, коли дітям може бути природно цікаво вчитися. На цьому етапі розвивається відповідальність, обовʼязки, формується розуміння цінності грошей…
⠀
Тут важлива оцінка батьком дитячих досягнень, його реакція на невдачі. Під впливом батька формується ставлення до успіху і успішності
⠀
13-18 років
⠀
Інтеграція всіх структур характеру, статеве дозрівання. Актуалізуються питання статево-рольової ідентичності – жіночності/мужності. І тут значуща оцінка і схвалення батьком жіночих/чоловічих якостей підлітка. Також актуальною залишається тема кордонів. І саме батько допомагає матері вгамувати тривогу з приводу майбутнього “вильоту з гнізда” і підтримує дитину в її прагненні самостійності і окремості
⠀
Отож, батько опосередковано впливає на дитину ще до її народження – через матір, а з 2го року життя – безпосередньо на дитину. І з кожним роком його значущість тільки росте

⠀

Також, з опису етапів дорослішання дитини стає видно, наскільки відрізняється роль батька від ролі матері. Якщо мати дає життя, то батько дає силу жити. Мати дає безумовну любов і прийняття, а батько встановлює кордони і допомагає дитині пройти процес сепарації (відділення) від матері. 

⠀

Мати зберігає, піклується, втішає, а батько відстоює, захищає, вимагає і дисциплінує. Тобто наполягати показати щоденник і розбиратися, чому там двійка і як її виправити – задача батька. А втішати і співчувати дитині, яка цю двійку отримала – матері. А у нас зазвичай як відбувається? Все навчання лежить на плечах матері, яка з останніх сил намагається виставляти кордони і дисциплінувати дитину, щоб та виконувала домашку. І до втішання там вже руки не доходять

⠀

Так само і захищати дитину від халамидників у дворі, від булінгу в школі – теж задача тата

⠀

Мати відповідає за створення внутрішнього живильного і безпечного середовища, відповідає за особисте і внутрішній світ. А батько є провідником у світ зовнішній, в соціум з його актуальними темами – лідерством, конкуренцією, досягненнями, самореалізацією тощо

⠀

“Достатньо хороший батько”

8 oznak shcho vy dostatno khoroshyi batko, psykholoh poltava, konsultatsiia psykholoha v Poltavi⠀

Ясно, що ідеальних батьків не буває. Якщо у вас є діти і ви з останніх сил намагаєтесь бути для них ідеальними батьком чи матір’ю, пам’ятайте – це не має сенсу. Вашим дітям все одно буде про що працювати у психолога) Тому Дональд Віннікот колись ввів термін “достатньо хорошої матері” для дитини. Не ідеальної, а саме дастатньо хорошої, яка робить все, що в її силах, але дає собі право на помилку. Давайте по аналогії з цим розглянемо, що ж включає в себе роль достатньо хорошого батька

⠀

Отже, можна вважати, що у вас був “достатньо хороший батько”, якщо в дитинстві він:

  1. Захищав вас чи будь-кого, проявляв свою силу безпечним для вас способом (тобто не бив вас)
  2. Встановлював кордони і правила, слідкував, щоб ви їх дотримувались
  3. Хвалив і пишався вами
  4. Вимагав від вас, щоб ви щось робили добре
  5. Проявляв ніжність і повагу до матері
  6. Радів, що ви дівчинка/хлопчик
  7. Грався з вами, навчав, займався якимись спільними справами
  8. Був тим, ким ви могли пишатись

⠀

Такий досвід, навіть, якщо його було зовсім трішки, дає в дорослому житті цінні ресурси – силу і радість життя.

⠀

Тому пропоную згадати свій дитячий досвід взаємодії з батьком:

Чи було щось з переліку вище в вашому дитинстві?

Якісь епізоди з дитинства, пов’язані з батьком, що викликають тепло, радісні емоції чи спокій, впевненість, надію?..

Випишіть їх на аркуші паперу

Потім перечитайте

Які емоції викликає написане?

Як позитивний досвід взаємодії з батьком в дитинстві впливає на ваше життя зараз?

Який ресурс вам дає?

Як звільнитись від токсичних стосунків

Що робити, якщо ви опинилися в стосунках з маніпулятором?

 

Перш за все потрібно розібратись наскільки “злобний” маніпулятор вам трапився. До деяких маніпуляцій вдається більшість людей. Наприклад, жінки часто ображаються, бо навчилися цій поведінці у своїх мам та інших жінок. Є люди, яких в сім’ї навчили звинувачувати і критикувати один одного, або мовчати і не балакати. При цьому у таких людей є до вас почуття, вони просто не вміють будувати діалог в парі і вирішувати конфлікти словами через рот

 

В такому випадку можна спробувати донести до партнера важливість обговорення ваших проблем (замість накопичування образ і звинувачень). Або піти разом на парну терапію, щоб психолог допоміг вам налагодити контакт

 

Однак, якщо ви розпізнали в поведінці партнера описані тут ігри, зрозуміли, що вас дресирують, і що партнер просто не хоче йти на діалог, що його почуття насправді не щирі – це лише імітація, щоб отримати від вас вигоду, то можливо перед вами нарцис або психопат. Тоді:

 

  1. Тікайте. Якщо можете
  2. Якщо не можете, наберіться рішучості чи впадіть на саме дно і повертайтесь до пункту 1
  3. Вам доведеться пройти через всі стадії горювання: шок/заперечення – гнів – торг – депресія/відчай – прийняття. І легше, якщо з вами поруч будуть близькі люди, які зможуть вас підтримати і розділити ваші почуття
  4. Вам необхідно усвідомити всю патологічність цих стосунків і припинити всі контакти з токсичною людиною. Не потрібно переходити в ряди її фан-зон, щоб за допомогою вас він драконив наступного партнера. Просто – тримайтесь подалі від маніпуляторів, вони точно не роблять ваше життя кращим
  5. Не соромтесь звертатися за допомогою до спеціалістів. Поміч психолога явно не завадить, щоб розгребти всю ту шкоду, якої маніпулятор завдав вашій психіці, самосприйняттю і самооцінці. Після того, як ви відновите самоповагу, власні кордони, розберетесь зі своїми психотравмами та інтегруєте отриманий досвід, у вас з’явиться новий шанс побудувати здорові взаємини з нормальною людиною

 

Якщо ви сумніваєтесь, чи токсичні ваші стосунки, можете пройти тест на психопатію, розроблений Джексоном Маккензі. Тест ви знайдете в моєму Телеграм-каналі

Токсичні стосунки

В стосунках з токсичними людьми на вас чекає купа пасивної агресії і маніпуляцій

  • Вас спершу піднесуть, а потім втопчуть в бруд
  • Поступово знищуть вашу самооцінку і самоповагу
  • Прокатають на емоційних гойдалках
  • Ви будете страждати, винуватитись невідомо за що і вибачатись, але вас не пробачать. Адже за допомогою образ і звинувачень, вами так легко маніпулювати!
  • Вас будуть ігнорувати, принижувати і позбавляти сексуальної близькості
  • Вас будуть дресувати. І варто вам оступитися, не прочитати думки маніпулятора (а ви маєте і цьому навчитися, ага), як вас “відправлять в бан”
  • У вас збільшиться тривожність, невпевненість і погіршиться сон

 

Зате нудно вам не буде. Це вже точно. Якщо вам в житті не вистачає драйву, адреналіну, не обов’язково стрибати з парашутом. Можна, наприклад, завести токсичні стосунки. І спокій буде вам тільки снитися 🙂

 

Потім потрібно буде довго відновлювати свою психіку у відповідних спеціалістів. Коли ви нарешті оговтаєтесь, і зрозумієте, що ну їх, куди подалі такі “розваги”

 

Давайте детальніше зупинимось на етапах, які проходять токсичні стосунки. Бо чим раніше ви помітите, що ваш партнер маніпулятор, тим більше у вас шансів зберегти свої моральні і матеріальні ресурси

Ідеалізація

Для того, щоб вас можна було використовувати на повну, потрібно, щоб ви закохались. Маніпулятори чудово вміють закохувати в себе. Вся його увага буде спрямована на вас. Він цікавиться вами, дзвонить, пише повідомлення, коментує і лайкає вас в соцмережах. Робить компліменти, лестить, дає визнання. Він повністю включений в вас і ваше життя. І ви відчуваєте себе центром всесвіту! Таке не може не підкупити

 

По суті, це інсценування потаємної мрії кожного – повернення до раю, який був у нас в ранньому дитинстві. Коли ви були центром всесвіту для мами, яка намагалась задовольнити всі ваші потреби. Яка любила вас безумовно, просто за те, що ви є. Або не любила, і тоді ви все життя прагнете задовольнити цю потребу в любові. На яку вас і піймає маніпулятор

 

Прийоми, за допомогою яких маніпулятор втирається в довіру:

 

“У нас стільки спільного”

Маніпулятори будуть підкреслювати вашу спільність і схожість. І те, як вони вас розуміють. Чим же це відрізняється від початку здорових стосунків, де теж є етап ідеалізації? Тим, що маніпулятор насправді лише грає та імітує, але не відчуває справжніх почуттів. Він діє “з холодною головою”

 

Плани на майбутнє

Вам наобіцяють, як довго і щасливо ви будете жити разом! Набудують “повітряних замків” і переконають вас в їх реалістичності, так що подумки ви вже запалюєте там комин, готуєте вечерю і сидите разом при свічках. От тільки виявиться, що для цього світлого майбутнього, вам необхідно буде чимось пожертвувати: роботою, стосунками, грошима… Головне, пожертвувати потрібно вам, а не маніпулятору

 

Пошук “хворих місць”

Якщо ви знаєте “больові точки” іншої людини, маніпулювати нею набагато легше. “Радар” маніпулятора спрямований на такі “точки”. Тільки спочатку він не тикатиме вас палицею в хворе місце. Є хитріший прийом – потрібно віддзеркалити вашу проблему і показати, як він сам від неї страждає. Тут ви починаєте його розуміти (адже у вас схожа ситуація) і активно співчувати, прикладати зусилля, щоб допомогти і зцілити партнера. Маніпулятор захоплюється вашими вміннями і співає дифірамби. Порівнює вас зі своїми колишніми на вашу користь. Ви відчуваєте, що ваші зусилля цінують і вам хочеться ще більше вкладатися в ці взаємини

 

Похвала і компліменти

Маніпулятори починають розхвалювати ваші якості і вашу зовнішність. При цьому вони принижують себе, натякаючи чи заявляючи прямо, що не варті вас. Вам стає ніяково і ось ви вже переконуєте маніпулятора, який він гарний і розумний. Ваше спілкування перетворюється на обмін компліментами. І ось, непомітно, ви вже залежите від похвал партнера, ви приділяєте більше уваги своїй зовнішності, щоб його вразити

 

Порівняння

Вас водружають на п’єдестал, розповідаючи, що ви краще всіх, з ким маніпулятору доводилося мати справу. В такий спосіб вам ще й тонко натякають, що крім вас, є інші. Але перевага надається вам, через ваші виключні якості: красу/розум/душевність/гумор тощо. Це також спосіб управляти вами. Наприклад, маніпулятор говорить: “Моя колишня, постійно мене пиляла і гризла, щоб я знайшов роботу, а ти зовсім не така, ти розумієш мою творчу натуру”. В такий спосіб він дає зрозуміти, якої поведінки очікує від вас. І якщо ви почнете виставляти претензії, що він вже півроку не працює, то теж станете “колишньою”

 

В такий спосіб вас непомітно дресують і заганяють в рамки: “ти маєш поводитись ось так, а не так; інакше пошкодуєш”. 

Перевірка

Ви вже закохались в маніпулятора. Жертва на гачку, але потрібно перевірити, чи міцно тримається? Якщо все зроблено правильно на етапі ідеалізації, жертва не зможе постояти за себе, адже буде більше зацікавлена в збереженні стосунків, ніж власної гідності

 

Тут починаються принижуючі жарти і підколи. Наприклад, назвати вас “тупою блондинкою”, а потім сказати: “та чого ти ображаєшся? Це ж був жарт. Ти що, жартів не розумієш?” Так, у формі “жартів” маніпулятор буде непомітно принижувати ваші розумові здібності, вашу зовнішність, характер, мрії…

 

Все це подається в перемішку з лестощами. Так вас поступово привчають не звертати увагу на приниження і погане ставлення заради “любові”, яку ви потім отримаєте

Знецінення 

Як жити з токсичними людьми, психолог Полтава, маніпулятори, нарциси, психопати, стосунки в паріЩоб керувати людиною, необхідно зруйнувати її самооцінку. Цим і займаються маніпулятори, аб’юзери і психопати. Вас ніби розгойдують на гігантських емоційних гойдалках: то осипаючи компліментами і увагою, то ігноруючи або критикуючи. Сьогодні вони ведуть розмови про шлюб і ваше світле майбутнє, а завтра – про розлучення

 

Поступово вас починають все більше ігнорувати. Але ж ви пам’ятаєте, як все було чудово так нещодавно! І от ви сидите над телефоном в очікуванні дзвінка чи повідомлення в соцмережах. Всі ваші думки крутяться навколо маніпулятора

 

Ви починаєте посувати всі свої плани, в тому числі і робочі, заради розмови чи зустрічі з ним. Ви починаєте частіше ініціювати контакт, відмахуючись від відчуття, що вас просто терплять

 

А тим часом маніпулятор починає критикувати вашу зовнішність, принижує вас вже не наодинці, а в присутності своїх друзів. Все це подається як жарт, от тільки вам від того не смішно. В намаганнях повернути втрачену любов, ви намагаєтесь худнути, щось там собі нарощувати чи скачувати, але в результаті отримаєте хіба розлад харчової поведінки

 

Маніпулятор буде розкачувати вас на емоції. Своїми звинуваченнями, критикою і нападками викличе у вас напад люті. А потім скаже, що ви неврівноважена, і взагалі істеричка. А ще маніпулятори дуже люблять викликати ревнощі. Вони оточують себе прихильниками, публічно фліртують. І ось ви раптом виявляєте, що копаєтесь в чужому телефоні чи слідкуєте за його соцмережами, хоча раніше ревнощі вам були не властиві

 

Розмови по колу

Вам може здаватись, що от зараз ви поясните маніпулятору все про ваші почуття і він почне зважати на них, однак це ні до чого не призводить. Адже він зацікавлений в задоволенні своїх потреб за ваш рахунок, а не ваших. Вам може здаватись, що ви до чогось домовились, але через 5 хвилин розмова починається спочатку. Причому маніпулятор говорить все те ж саме, що й 5 хвилин тому, ігноруючи ваші аргументи і факти. Реально домовитись про щось ви зможете лише на умовах, вигідних для нього

 

Ігнор власних помилок

Якщо ви вказуєте маніпулятору на якусь проблему чи неприйнятну поведінку (наприклад, він запізнився на дві години, пропав на три дні, зрадив вам…), він тут таки “витягує з рукава” ваші минулі грішки і пред’являє вам! “А от ти запізнилася на 5 хвилин на наше перше побачення, то що тепер я права не маю?” 

 

“Нещасна жертва”

Щоразу, коли ви хочете поговорити і розставити всі крапки над і, маніпулятор повертає розмову в бік того, який він бідний-нещасний. У нього було травматичне дитинство і батьки-аб’юзери, його колишня несповна розуму і витріпала йому всі нерви. Ви ведетеся на цю лапшу, починаєте жаліти і співчувати… і хоба! він знов досяг свого: ви так і не сказали, що не готові більше терпіти таке обходження

 

Позбавлення сексуальної близькості

Спершу у вас був казковий секс і вам обом це подобалось. На етапі ідеалізації маніпулятор всіляко підкреслював вашу сексуальність і привабливість, не міг вами насититись. Але як тільки ви потрапили на гачок, він починає з вами грати і відмовляє в сексі

 

Токсичні люди часто використовують соромлення інших, як спосіб виховання. Ви проявили ініціативу? То ви якась безсоромна, схиблена на сексі хвойда. Адже пристойні жінки так себе не поводять. Або ви кобель, якому тільки одного треба і ви не розумієте глибокі жіночі почуття образи на вас за те, що не дали стільки грошей, скільки від вас хотіли

 

Зрештою, ви будете згодні на все, аби тільки вас перестали ігнорувати і ваші взаємини повернулись на стадію ідеалізації. “Дати їй гроші? Та ось, все, що є забирай! Хочеш на море? Вже купуємо білети”. За це маніпулятор просто дозволить вам любити себе. Про задоволення ваших потреб мова вже не йде, воно закінчилося разом зі стадією ідеалізації. От тільки ви цього не знаєте і продовжуєте сподіватись, що все знов буде як колись 

 

Схиблені колишні та фан-зона маніпулятора

Маніпулятори обожнюють трикутники. Ніяких прямих комунікацій! Суцільні плітки і розмови поза очі. Спершу вони жаліються вам на свою колишню, яка зовсім з’їхала з глузду через любов до них, потім плетуть інтриги про ваше оточення, поступово обрізаючи ваші зв’язки із зовнішнім світом. Жертва, якій немає до кого піти, нікуди не дінеться. Крім того у маніпулятора є свій фан-клуб – люди, яких він так само бомбардує лестощами і використовує для того, щоб доводити вам свою цінність і провокувати ревнощі

 

Рано чи пізно ви теж перейдете в розряд “схиблених колишніх”, коли з вас вже не буде чого взяти, або на горизонті маніпулятора з’явиться нова, більш приваблива жертва

 

Тоді, ви впадете на дно безодні, як порожнє лушпиння. Вам буде боляче, ви страждатимете. Не розумітимете, чому це з вами трапилося?.. І тільки згодом вам стане ясно, як же вас насправді використали!

 

Ви будете задаватись питанням: “Чому я не оговталась раніше? Навіщо було падати аж на дно цієї прірви?”

 

Але правда в тому, що ви не могли. У вас обманом викликали почуття. Ви повірили і закохались. Ваші почуття були справжні і відповідні гормони та нейромедіатори в мозку виділялись. Вас уміло втягнули в емоційну залежність. Вас видресирували

 

Оговтавшись і усвідомивши всі наслідки катастрофи, багато людей роблять неправильні висновки. Про те, що нікому не можна довіряти. І взагалі краще не вступати в стосунки

 

Насправді, в світі набагато більше нормальних людей, ніж маніпуляторів. Так, у вас був болючий досвід, ви отримали щеплення від подібних індивідів. Але це не означає, що потрібно відбирати у себе шанс на нормальні взаємини

 

Так, вам доведеться довго відновлювати своє здоров’я і психіку. Однак, токсичні люди не варті того, щоб заради них іти в монастир

10 ознак токсичної людини

“Токсичні люди” – ця яскрава метафора описує той вплив, який чинять ці індивіди на ваш стан після взаємодії з ними. Якщо після контакту з людиною ви відчуваєте себе нікчемою, вважаєте себе менше вартим, винним, ваша самооцінка стрімко прямує до плінтусу – вітаю! Ви щойно здибали токсичну людину

Такі люди ніби розбризкують отруту навколо себе. Тож краще триматись подалі, бо ще й на вас попаде

Однак, не завжди це просто зробити. Особливо, якщо це наші колеги, начальник, друг, сусід. А тим більше, коли це наші рідні чи партнер. От тут взагалі біда

Як же розпізнати токсичну людину?

10 ознак

 1. Критика і соромлення інших

Така людина дозволяє собі критикувати і соромити вас чи інших людей. Це може “подаватись під соусом” добрих намірів. Мовляв, це все заради вашого блага, бо “хто ж тобі правду скаже, як не мама”

2. Образи і звинувачення

Така людина не просто ображається, вона накопичує образи для того, щоб потім можна було маніпулювати вами. Викликає у вас почуття провини. Адже винуватою людиною легше керувати

3. Гра в мовчанку

Якщо ви щось не так зробили, з вами не ідуть на діалог. Навпаки, людина буде демонстративно мовчати, не говорити до вас, з метою викликати у вас неприємні переживання і змусити вас думати в чому ж ви схибили? Що зробили не так? А просто прояснити у вас немає можливості, бо з вами не балакають

4. Демонстрація зневаги

На початку ваших взаємин ця зневага може бути спрямована на інших людей. Ви можете помітити, як токсична людина зверхньо ставиться до когось: хамить офіціанту чи продавчині, називає клієнтку “тьолкою”, свого колишнього “схибленим на голову” тощо. Будьте певні, що невдовзі ця зневага розповсюдиться і на вас

токсичні люди, токсичні стосунки, психолог Полтава, стосунки в парі

5. Порушення кордонів

Такі люди не поважають чужих кордонів. Їм байдуже чим ви зайняті. Якщо у них є потреба, вони сядуть вам на вуха чи будуть використовувати вас будь-яким можливим способом

6. Егоїзм. Ваші потреби не мають
значення

Таких людей не цікавить ваше життя, ваші емоції і потреби. Головне, щоб ви були корисними і виконували свою функцію для них. Якщо вам не пощастило і ви опинилися в стосунках з токсичною людиною, ваша функція в тому, щоб прислужувати, захоплюватись і всіляко підживлювати самооцінку такої людини. Поставити її на вівтар і покладати до ніг квіти. І спробуйте тільки посіяти в неї сумнів в вашій старанності! На вас тут таки обрушиться весь її гнів зі звинуваченнями! Та як ви взагалі посміли?! Зараз вам згадають всі гріхи за минулі скільки-то років

7. Газлайтинг

Токсичні люди заперечують факти. І якщо ви вздумаєте вказати на це, то отримаєте критику і звинувачення. Зрештою вийде, що ви “занадто емоційні”, “зійшли з розуму” чи “просто любите скандали”

8. Ідеалізація – знецінення

На початку взаємин такі люди змушують вас відчувати себе особливими. Вони будуть цікавитись вами, просити поради, запитувати вашу думку. Будуть намагатися підлаштуватись під ваші очікування і осипати лестощами. Ви будете відчувати себе особливим: найкращою жінкою, найкращим другом чи суперським спеціалістом. А потім, коли ви клюнете на гачок і у вас з’явиться прихильність до цієї людини, вас скинуть з п’єдесталу і почнуть знецінювати, ігнорувати, критикувати і порівнювати з іншими (тільки вже не на вашу користь). Над вам будуть посміюватись і підтрунювати, піддражнювати і демонструвати зверхнє ставлення. Якщо ви у взаєминах, будуть провокувати ревнощі, а потім звинувачувати в параної

9. Гра на жалість

Такі люди обов’язково розкажуть вам, якусь сльозливу історію, аби викликати жалість до себе. Як погано з ними поводилася мати чи яким нелюдом був колишній чоловік. І ось ви вже слухаєте, співчуваєте, емоційно вкладаєтесь – і ви на гачку!

10. Плітки

Токсичні люди з задоволенням обговорюють інших, засуджуючи і критикуючи їх вчинки. Причому в очі людині вони “ллють мед”, а за спиною “поливають брудом”. Спілкуючись з такими людьми, ви можете виявити в собі ворожість чи образу до людей, з якими навіть не знайомі! Вам може бути приємно, що саме вам така людина довіряє і жаліється, з вами обговорює своїх ворогів. Але варто вашим стосункам зіпсуватись, як брудом поливатимуть вас. А інколи і просто так, для профілактики)

Очікування від партнера + практика

Всі ми чогось чекаємо від тих людей, яких обираємо собі в партнери. Що дружина буде варити борщ, прати шкарпетки і забезпечить ваші сексуальні потреби. Що чоловік буде допомагати по господарству, говорити про кохання і вчити з дітьми уроки… Чи що завгодно ще
⠀
У кожного з нас є свій довгий перелік очікувань, який ми пред’являємо своєму партнеру. А частіше не пред’являємо, а просто мовчки чекаємо, коли він здогадається сам. І не просто так. Справа в тому, що очікування є свідомі: “мій партнер має дарувати мені квіти і подарунки/допомагати по господарству і з дітьми/проводити час разом/подорожувати/розмовляти/кохатися…”. Але є несвідомі очікування, тобто – заради чого все це?
⠀
Ще у Фрейда була ідея про те, що ми обираємо партнера, схожого на батька чи матір. Насправді все дещо складніше, але суть та сама. В своїх партнерських стосунках ми намагаємося відтворити той перший зв’язок, який був у нас в дитинстві, отримати всю ту любов, якої недоотримали. Ось чому закоханим психотерапія не потрібна! Вони вірять, що їх коханий нарешті поверне їм “втрачений рай”, що він буде любити сильніше за маму з татом і буде поряд вічно
⠀
Однак, ніщо не вічно. І, якщо на перших етапах стосунків партнери намагаються всіляко один одному догодити і здаватися краще, ніж вони є насправді, то зрештою їх попускає: не можна ж постійно “вистрибувати з трусів” заради іншого. Нам здається, що все, ми достатньо попрацювали, настав час отримати для себе всього того добра, що написане в нашому довгому списку очікувань, а по суті – ту безумовну любов і прийняття, яких ми так прагнемо!
⠀
Халепа в тому, що любити і приймати безумовно може хіба мати своє дитя (та й те не всім так щастить)
⠀
А от чоловік чи дружина хочуть “урвати шматочок для себе” і можуть бути згодні мінятися, але аж ніяк не “грати в одні ворота” (як і інші люди в нашому житті). Кожен прагне отримати свою користь із союзу, і коли бачить, що його очікування не справджуються, починає сердитись і ображатись, кричати і вимагати. Як малюк, що криком намагається звернути увагу матері на його потреби. І чим дужче він кричить, тим інтенсивніше мати намагається його зрозуміти і задовольнити. Ми засвоїли цю стратегію з дитинства і коли нам здається, що бажаний рай безумовної любові під загрозою втрати ми починаємо сваритись, критикувати і вимагати, щоб все повернулося на свої місця
⠀
Це здається нелогічним. Але якщо докопатися до глибинних потреб, що стоять за кожною сваркою в парі – так і вийде, що люди ворогують за любов…
⠀

Що робити зі своїми очікуваннями?

⠀
По-перше, озвучувати, якщо ви цього не робите. Партнер дійсно не вміє читати ваші думки. Повірте мені, якщо ви все ще на це сподіваєтесь, то дива може й не трапитись
⠀
По-друге, пам’ятати, що партнер не ваша мама. І не ваш тато. Безумовна любов – це ілюзія, яка з рештою лопне, як мильна бульбашка, і ви боляче стукнетесь носом об реальність
⠀
По-третє, вчитися домовлятись і шукати компроміс:
“Давай зараз я зроблю тобі каву в постіль, а потім ти почешеш мені спинку”
“Знаєш, мені дуже важливо, щоб ми їздили вдвох до моїх батьків. Я знаю, що ти цього не любиш. Давай на цих вихідних ми з’їздимо, а на наступних можеш іти з хлопцями на рибалку” 
“Давай сьогодні ти забереш дітей із садочка, а я приготую вечерю”
⠀

Практика “Подарунки один одному”

⠀
Є хороша практика, яку я інколи задаю клієнтам в якості домашнього завдання. Візьміть аркуш паперу і ручку. Складіть перелік того, чого ви хочете від партнера.
⠀
Пишіть максимально конкретно. Не “я хочу, щоб ти допомагав мені по дому”, а що саме має зробити партнер? Наприклад: “я хочу, щоб ти виносив сміття; щоб забирав дітей із садка і відвозив на гуртки”. Пишіть саме чого хочете, а не чого не хочете. Не “я хочу, щоб ти припинив грати в комп’ютерні ігри і почав проводити час зі мною”, а “я хочу, щоб ми разом сходили в кіно/в ресторан/на прогулянку…”
⠀
Партнер також пише свої “хочу” на іншому аркуші паперу
⠀
Потім ви обмінюєтесь переліками і читаєте, що ж там хоче ваш партнер?
⠀
А тепер – задача для двох: протягом тижня виконати 1-2 пункти з переліку партнера
⠀
Зі свого боку ви не вимагаєте, щоб партнер виконував пункти із вашого списку. Ваша задача – задовольнити 1-2 його “хочухи”. При цьому звертайте увагу, якщо партнер виконає ваше бажання зі списку. В такому разі подякуйте, виразіть радість, продемонструйте задоволення (якщо ви його відчули), не скупіться на похвалу і позитивне підкріплення. Адже “добре слово і кішці приємно”. Набагато краще мотивувати партнера похвалою, ніж докорами, що він чогось не робить
⠀
Результати виконання цієї техніки неочікувані. Але я не буду спойлерити 🙂 Залишаю вам самим спробувати і зробити свої висновки. А якщо вам потрібна більш глибока робота над вашими взаєминами, приходьте на консультації для пар

Що руйнує ваші стосунки? Поведінкові цикли

В кабінеті психолога на різних кінцях дивану сиділи Маша і Олег. Ініціатором цієї зустрічі був Олег, що дивно, бо частіше жінки ініціюють такі походи
⠀
– Що спонукало вас прийти?
– Маша хоче розлучення, а я ні. Я взагалі не розумію, що сталося. У нас була чудова сім’я, ми стільки років прожили разом!
– Ти стільки років прожив зі своєю роботою, – корегує Маша. – А я: в очікуванні, коли ж ти нарешті приділиш мені увагу?
⠀
Стосунки Маши і Олега розвивались за типовим сценарієм, який зазвичай розігрується між тривожно-амбівалентним і уникаючим типом прив’язаності. Люди з цими типами найчастіше й утворюють пари. Причому тривожні частіше жінки, а уникаючі – чоловіки
⠀
На перший погляд, це дивно. Здавалося б, тривожному, який боїться втратити об’єкт прив’язаності, чіпляється за нього – логічно було б утворити пару з таким самим тривожним і чіплятись один за одного. Ну, або хоча б з партнером з безпечним типом прив’язаності (заразом і “підлікувався” б об нього)
⠀
Але ні. Бо по суті, теорія прив’язаності – це теорія травми. А кожна травма прагне до відтворення та перепроживання. Тобто ми підсвідомо знов і знов відтворюємо схожі ситуації, щоб закрити нарешті той “гештальт”
⠀
І тривожний обирає собі в партнери уникаючого – такого, яким був в дитинстві хтось із його батьків, чию любов він безуспішно намагався отримати. Це така спроба в стосунках з партнером нарешті здобути ту безумовну любов матері чи батька, “купатися” в ній і насичуватись. От тільки уникаючий дати цього не може. Йому страшно, що його “зжеруть”. Йому страшно довіритись, бо можуть зробити боляче. Він добре це знає з життєвого досвіду і тому тікає, відсторонюється емоційно
⠀
Маша мала тривожний тип прив’язаності й багато років “бігала” за Олегом, вимагаючи емоційної близькості, розмов по-душам, обіймів тощо. Олег відповідав на її вимоги скільки міг. Потім, підсвідомо, в нього з’являвся страх втратити себе, бути поглинутим цими стосунками і він інтуїтивно відсторонювався. Колись тікав в роботу, колись – провокував сварку (звісно, несвідомо – просто “відбиваючись” від близькості, яка його душила). Маша ображалася. Вони могли не розмовляти декілька днів. Олега відпускало і він робив крок на зустріч і цикл починався спочатку
⠀
З часом проміжки “прохолоди” ставали дедалі більшими. Маша відчувала все більше незадоволення своїх потреб. Поки почуття відторгненості, самотності, образи й розчарування не спонукало її шукати любові на стороні
⠀
Тоді вона спрямувала всі свої почуття на інший “об’єкт”. Олег нарешті видохнув, розвернувся до неї, але типового примирення не відбулося. Бо джерело любові вона тепер вбачала в іншому
⠀

Поведінкові цикли в стосунках

або “ми сварилися і мирилися – і так без кінця і краю”
⠀
В залежності від типів прив’язаності у партнерів формується той чи інший поведінковий цикл
⠀

Цикл “усування – переслідування”

⠀
Стосунки в парі. Конфлікти в парі. Типи прив'язаності. Поведінкові цикли в стосунках. Психолог ПолтаваДеякі люди, коли їх щось не влаштовує у відносинах, прагнуть все одразу прояснити, поговорити, “розставити всі крапки над і”
⠀
“Любий, нам потрібно поговорити”
⠀
Знайома фраза?
Найчастіше її вживають жінки, стаючи в такий спосіб емоційними переслідувачами
⠀
А як реагують чоловіки?
У них раптово організуються “наради” на роботі допізна чи оптимально – командировка на стільки днів, поки дружина не передумає “говорити”
⠀
Тобто чоловіки частіше грають роль тих, хто усувається. Вони схильні відкладати емоційну розмову, поки емоції не охолонуть і можна буде все обговорити розумно і раціонально
⠀
Прикладом такого циклу є взаємини Маші й Олега
⠀
Ці цикли нагадують замкнене коло. Один партнер намагається наблизитися, інший дистанціюється, тоді перший починає критикувати другого – другий ще більше відсторонюється. З таких циклів важко вийти і вони тільки посилюють стрес підтримують небезпечність прив’язаності
⠀
Буває, що емоційними переслідувачами стають чоловіки. Вони поводяться дещо інакше, застосовуючи моменти примусу, можуть виставляти вимоги і вимагати від жінки підкорення
⠀
Рано чи пізно цикл перевертається догори дриґом, і той, хто був переслідувачем, втрачає надію і починає усуватися. А той, хто усувався, починає агресивно переслідувати в спробах уникнути розлучення
⠀

Цикл “усування – усування”

⠀
Ще один варіант циклу, коли обидва партнера бояться конфлікту і просто відсторонюються, намагаються ігнорувати протиріччя. Часто виявляється, що вони взагалі живуть паралельним життям
⠀
Та може статись, що на початку, один з партнерів таки був емоційним переслідувачем, але швидко здався, не влаштовуючи гучних скандалів. Або ж він швидко “перегорів” і облишив затію наблизитися до партнера. В цьому випадку його відстороненість може бути ознакою початку замороженості і віддаленості від стосунків. Однак, потреба в емоційній близькості у нього залишається. І тоді вона буде спрямовуватись на друзів чи дітей, що може призвести до утворення коаліцій з дітьми проти партнера (а це не іде на користь ні дітям, ні сім’ї в цілому)
⠀

Цикл “атака – атака”

⠀
Цей цикл є відхиленням від основного переслідування-усування. Коли переслідувач “доколупав” партнера, той може зірватися гнівом, а після сварки повернутися в свою відсторонену позицію, допоки його знов не спровокують
⠀
Якщо ж обидва партнери мають тривожно-амбівалентний тип прив’язаності, то стосунки можуть бути дуже емоційними. Однак, не можливо бути постійно на занадто близькій дистанції злиття, тому хтось із них в певний момент починає грати роль того, хто відсторонюється
⠀

Складні цикли

⠀
“Багатоходівки”. Часто є наслідками травм в минулих відносинах чи в батьківській сім’ї. Якщо в одного партнера (чи в обох) хаотичний тип прив’язаності. Тоді він відчуває тривогу, що одночасно штовхає його і до переслідування, і до уникнення стосунків. А постійний страх відторгнення призводить до хаотичних і непередбачуваних емоцій і вчинків. Така людина може прагнути близькості, але досягши її може втікти з контакту чи взагалі порвати стосунки. Пам’ятаєте історію, в який дівчина познайомилася з хлопцем, який потім заявив, що не готовий до стосунків? Так отож…
⠀
Однак, і з ненадійними типами прив’язаності можна ужитись разом. Якщо пара, або хоча б один з партнерів, проходить курс психотерапії

Прив’язаність і як вона впливає на стосунки з партнером

Одна дівчина познайомилась з хлопцем. Виявилось, що він не тільки гарний, а ще й розумний, “високої духовної організації”, читає книги, ходить в театр, на виставки, і на концерт. І коли вони допили зі своїх горнят какао з маршмелоу, склалося враження, що вони знали один одного все життя (навіть однакове какао їм до смаку)
⠀
Після шаленого вечора він не дзвонив. Вона подумки вже вийшла за нього заміж і народила дітей, а він тепер не брав трубку і не перетелефонував
⠀
Коли об’явився, сказав, що не готовий до стосунків. Що все занадто швидко, він цього не чекав і йому потрібно більше часу. Вона була розгублена. Де схибила? Що пішло не так?..
⠀
Можливо ви теж стикалися з такою поведінкою і не лише у чоловіків, а й в жінок. Коли людина йде на зближення, а потім тікає, уникає контакту
⠀
Це трапляється і в парах, коли один партнер шукає уваги іншого, потребує її більше, “чіпляється” за нього, а інший інколи психологічно наближається, але частіше віддаляється
⠀
Пояснити, чому так відбувається, допоможе теорія прив’язаності Джона Боулбі
⠀
Прив’язаність – це пошук і підтримка контакту зі значущими людьми, базова потреба змалку й до старості для всіх нас
⠀
Згідно теорії прив’язаності бути здоровим – це відчувати взаємозалежність, а не самодостатність і окремість від інших
⠀
Прив’язаність формується в ранньому дитинстві, коли батьківська турбота і любов життєво необхідні дитині. Якщо мати знаходиться поряд, реагує на потреби дитини, є емоційно-близькою, у дитини формується надійний тип прив’язаності. Така дитина впевнена, що в неї є надійний тил, і може сміливо вирушати й досліджувати зовнішній світ. Вона відбігає від матері погратися і повертається до неї. Присутність чуйної мами дає дитині впевненість, необхідну для того, щоб вчитися чогось нового, адаптуватися до нових життєвих обставин та змінювати образ себе з урахуванням набутого досвіду
⠀
Однак, не завжди все так чудово. Мати може бути присутньою фізично, але відсутньою емоційно в силу різних причин. Тоді у дитини збільшується тривога і замість того, щоб спокійно досліджувати навколишній світ і розвиватись, вона починає чіплятися за матір, гніватися, впадати у відчай чи проявляти ознаки депресії і відчуження. В такому випадку формується ненадійний тип прив’язаності
⠀
Така поведінка спостерігається не лише в дитинстві. Прив’язаність має велике значення в дорослому віці при побудові близьких взаємин. Сильний і стабільний емоційний зв’язок виникає між двома людьми з безпечним типом прив’язаності. Їм буде найлегше побудувати міцні і довготривалі стосунки
⠀

Які ще є типи прив’язаності? І як вони проявляються у дітей та дорослих?

typy-pryvijazanosti психолог полтава типи прив'язанностіМері Ейнсворт проводила експеримент з малюками та їх матерями під назвою “Незнайома ситуація” в результаті якого були виявлені і описані різні стилі прив’язаності. Якщо дуже коротко, мати з малюком знаходилися в кімнаті. Потім матір на декілька хвилин виходила з кімнати, а тоді поверталася. Дослідники оцінювали поведінку дитини під час розлуки та повернення матері. Ось які типи вдалося виявити:
⠀

1. Безпечна (надійна) прив’язаність

Ці діти, після повернення матері в кімнату, швидко відновлювали з нею контакт і почувалися у безпеці. Вони сильніше тягнуться до дослідження навколишнього середовища, бо впевнені, що їх дорослий повернеться
⠀
Дорослі з безпечною прив’язаністю почуваються у відносинах одночасно і близькими і автономними, допускають вільне вираження почуттів. При надійній прив’язаності людина сприймає себе як гідну кохання та турботи, як впевнену та компетентну людину. Дослідження показали, що у таких людей самооцінка вища. Люди з надійним стилем вірять у те, що інші люди в разі потреби відгукнуться на їх заклик і сприймають інших людей як гідних довіри
⠀

2. Тривожний або амбівалентний тип

Коли матері таких дітей виходили з кімнати, діти часто були дуже засмучені. А коли мати поверталася, дитина могла вчепитися в неї чи навпаки гніватися і відштовхувати її, шукати контакту і не приймати турботу, тобто проявляти амбівалентність
⠀
Виростаючи такі діти стають надмірно залежними від близьких стосунків. Вони прагнуть надмірно високого рівня близькості, прийняття та чуйності партнерів. Вони можуть переслідувати і намагатися силою отримати відгук від коханого
⠀

3. Уникаючий тип

Діти після розлуки з матір’ю уникають її та відкидають запропоновану підтримку. Вони мало цікавляться навколишнім середовищем. Така дитина демонструє мало емоцій та ігнорує матір, яка йде чи повертається в кімнату. Робить вигляд, що матері не існує, і може підійти лише після довгих вмовлянь. Насправді така поведінка маскує горе дитини, викликане відділенням від матері
⠀
Дорослі відкидають потребу в близькості, поводяться хворобливо-самодостатніми. По суті, вони деактивують систему прив’язаності, пригнічують потребу бути в стосунках і спрямовують свою енергію, наприклад, в роботу. Якщо в них і з’являється партнер, то вони бояться емоційної близькості і тому часто відгороджуються чи й взагалі пропадають з поля зору на деякий час
⠀

4. Дезорганізований, хаотичний тип

Діти після розлуки демонструють дезорганізовану поведінку – можуть бити матір, тікати від неї або “застигати” в одній позі. Вони переживають постійний страх відторгнення, хаотичні, непередбачувані емоції та реакції
⠀
Такий тип прив’язаності пов’язаний з серйозними психотравмами. Він базується не на любові, а на переживанні сильного страху та необхідності підлаштовуватися під навколишнє середовище. Дитина відмовляється від своїх переживань для того, щоб вловити переживання тих, хто її оточує і стати такою, якою вони хочуть її бачити
⠀
Дорослі мають змішані почуття про близькі стосунки, одночасно бажаючи та відчуваючи дискомфорт від емоційної близькості. Вони, як правило, не довіряють своїм партнерам і вважають, що самі собою нічого не варті. Тому часто уникають близькості, придушуючи свої почуття
⠀

Чи можна змінити тип прив’язаності?

⠀
У більшості людей тип прив’язаності з часом не змінюється. Однак, це не вирок, а лише стійка звичка. І якщо у вас є бажання змінити своє життя і покращити стосунки з важливими людьми – психотерапія вам в поміч
-->