Ви починаєте стосунки з думкою: «Цього разу все буде інакше»
Але через деякий час ви знов відчуваєте знайому гіркоту. Вас не помічають, не цінують, залишають, ігнорують чи зраджують. Або ж ви самі відштовхуєте партнера, коли все йде надто «гладко»
І ви вже не знаєте, у чому справа
Може, просто ще не зустріли «свою людину»? Або любов – це завжди біль?
Ні
Тут працює зовсім інший механізм. Ми закохуємось не просто в людину, а в ту людину, яка допоможе відтворити сценарій, знайомий нам з дитинства
«Ми вибираємо партнера, керуючись підсвідомими травмами, які хочемо зцілити через стосунки»
Жінка, яку завжди залишають
Марічці 32, і вона давно не вірить у міцні стосунки
Її історії кохання завжди йдуть за одним і тим самим сценарієм. Спочатку вона закохується – стрімко, пристрасно, беззастережно. Вона дає партнерові все: свою увагу, час, емоції. Вона слухає, підтримує, старається бути для нього «найкращою»
Вона вірить: якщо вона буде достатньо хорошою, його любов залишиться з нею назавжди
Але що більше вона вкладається, то сильніше він починає віддалятися. Спочатку рідше пише. Потім відкладає зустрічі. Відповідає коротко, без емоцій
Марічка панікує
Вона пише перша. Стає ще ніжнішою. Вгадує його бажання. Шукає, чим би його зацікавити. Їй здається: якщо він піде, її світ просто розсиплеться
Але одного разу він усе ж таки каже цю фразу:
«Марічко, ти чудова, просто я ще не готовий до серйозних стосунків».
Або:
«Я не можу дати тобі того, на що ти заслуговуєш»
Вона мовчки киває. Вона вже знає цей сценарій напам’ять
Потім будуть тижні болю, сліз і запитань: що я зробила не так? Чому мене знову не вибрали?
Але через деякий час вона знову закохається. Історія повториться
Вона ніби несвідомо шукає тих, хто врешті-решт її залишить
«Людина повторює ті самі травмуючі ситуації, доки не усвідомить їх і не почне з ними працювати»
Як формується наш ідеальний образ партнера?
Наш мозок влаштований так, що він тяжіє до знайомого. І саме тому ми несвідомо обираємо тих, хто нагадує нам значущих людей з дитинства
Це і є так званий “ідеальнийобраз партнера” або наше “імаго” – несвідомий шаблон, який складається ще в дитинстві
Він включає риси наших батьків (або тих, хто нас виховував) – і позитивні, і негативні
Він містить ті почуття, які ми переживали у стосунках з ними
І, найголовніше, він включає в себе сподівання задовольнити ті потреби, які не були задоволені в дитинстві
Ми входимо у стосунки не просто заради любові. Ми хочемо нарешті отримати те, чого нам не вистачило в дитинстві
❌ Ви чекали безумовного прийняття від мами, але вона постійно критикувала? → Ви шукаєте партнера, який спочатку здається ідеальним, а потім теж починає вас знецінювати
❌ Вас покинули в дитинстві? → Ви закохуєтеся в тих, хто не вибирає вас
❌ Батько був жорстким і контролюючим? → Ви знаходите партнера, який обмежує вашу свободу, і вважає це «турботою»
А якщо партнер не відповідає цьому образу, не створює напруги, не змушує вас «заслужити» його любов?
Він здається вам нудним
Саме тому люди, які можуть дати вам тепло, підтримку, турботу, здаються «не тими». Бо ваш мозок не вірить, що любов можна отримати просто так
Відтворення минулого через вибір партнера, який нагадує батьків, Зигмунд Фройд спочатку назвав «нав’язливим повторенням». Цю ідею розвинув Фріц Перлз, засновник гештальт-терапії. Він назвав її «незавершеними справами» і включив до неї почуття та спогади, яких людина не усвідомлює і яких уникає, але які проявляються в її поведінці
Чому Марічку постійно кидають?
Марічка виросла в родині, де батька майже не було. Він багато працював, а коли приходив додому, був або мовчазним, або зайнятим чимось своїм
Але не тільки він був емоційно відстороненим
Її мама теж не могла дати їй тепла. Вона була вічно втомленою, роздратованою, завантаженою побутом. Могла приголубити її на ходу, між миттям посуду й складанням речей, але по-справжньому бути поруч – ні
Якось Марічка підійшла до мами, коли та готувала вечерю, й несміливо запитала:
— Мамо, можна я з тобою посиджу?
— Марічко, я зайнята. Іди пограйся, не заважай
Вона кивнула й відійшла
А трохи пізніше, коли тато нарешті прийшов додому, зібрала всю свою сміливість і запитала його:
— Татко, ти пограєш зі мною?
Він навіть не підвів голови:
— Я втомився. Дай мені відпочити
Так Марічка навчилася: просити любов – це заважати. Бути настирливою – значить ризикувати тим, що тебе відштовхнуть
І тоді вона придумала, як зробити так, щоб її хотіли любити
Вона вирішила бути зручною. Такою, яку не потрібно заспокоювати, обіймати, вислуховувати. Такою, яка сама подбає про всіх, але не стане тягарем
І вже дорослою вона несвідомо шукає стосунків, у яких буде грати ту ж роль
Вона несвідомо обирає емоційно недоступних чоловіків, щоб нарешті довести собі, що цього разу вона гідна того, щоб її не залишили. Її підсвідомість шукає не любов – вона шукає можливість переписати минуле
А коли раптом трапляється чоловік, який дає стабільність і підтримку – вона його не помічає. Він здається їй нудним. У ньому немає цієї пристрасті, цього адреналіну, цієї боротьби за любов!
Бо її серце б’ється тільки в присутності небезпеки. Її підсвідомість підказує їй: це не любов, якщо ти не боїшся його втратити
Але справжня любов – це коли тобі спокійно поруч із ним
Вона цього ще не знає
Ознака здорового кохання – відчуття безпеки та спокою поруч з людиною. «Коли між людьми справжнє кохання, вас не примушують ні хвилюватися, ні боятися, ні очікувати чогось страшного, ні ламати голову, чим усе закінчиться». Кохання не має завдавати постійного болю. Так, безхмарних стосунків не буває, але в здоровому союзі ви загалом щасливі й ростете, а не страждаєте й згасаєте
Практика: як виявити свій любовний сценарій?
Ваші стосунки – це не випадковість. Це результат глибоких, іноді неусвідомлених шаблонів, які закладені ще в дитинстві. Якщо ви раз у раз стикаєтесь з одними й тими ж проблемами в особистому житті – настав час розібратися, що стоїть за цими повторюваними сценаріями
Ця практика допоможе вам побачити свій любовний шаблон, який керує вибором партнера та вашою поведінкою у стосунках
Візьміть аркуш паперу та запишіть:
1. Список усіх позитивних якостей своїх батьків (або інших дорослих, які на вас вплинули)
Які негативні якості були у ваших батьків? (Наприклад: холодний, байдужий, вибуховий, непередбачуваний, різкий, контролюючий, егоїстичний, зайнятий, емоційно недоступний, критичний…)
Що вас засмучувало в поведінці цих людей?
Що запам’яталося як болючий досвід? Як вони робили вам боляче?
Підкресліть ті риси (як хороші, так і погані), які найбільше вплинули на вас
3. Закінчіть це речення: «Більше за все в дитинстві я хотів/хотіла отримати, але не отримав/отримала…»
Це була увага? Підтримка? Відчуття безпеки? Довіри? Безумовна любов?
Це те, що ви шукаєте у своїх партнерах – навіть якщо не усвідомлюєте цього
4. Тепер збираємо все докупи. Запишіть і завершіть ці речення:
Я все життя шукаю людину з такими рисами характеру:
(Випишіть позитивні риси з пункту 1)
Коли я поруч з такою людиною, мене найбільше засмучують такі риси:
(Випишіть негативні риси з пункту 2)
Я хочу, щоб партнер дав мені:
(Запишіть відповідь з пункту 3 – те, що ви так і не отримали в дитинстві)
«Інші діти зазнали на собі батьківської зневаги. Коли вони приходили за розрадою, їх відштовхували словами: «Відчепися. Я зайнята», «Йди пограйся», «Не приставай до мене!». Якщо мама й тато не можуть задовольнити жодні потреби, окрім власних, діти виростають із почуттям емоційної покинутості й у дорослому віці стають тими, хто «зливається» з партнером, відчуваючи ненаситну потребу в близькості»
Що це дає?
Тепер, коли ви бачите свою “карту любові”, можливо, вам стане зрозуміліше, чому ви обираєте тих партнерів, яких обираєте
Чому ви закохуєтесь саме в емоційно недоступних?
Чому вас тягне до тих, хто вас принижує або знецінює?
Чому навіть у хороших стосунках вам не вистачає «чогось»?
Справа в тому, що ми несвідомо шукаємо партнерів, які поєднують у собі і хороші, і погані риси наших батьків. Ми ніби намагаємося «дограти» старий сценарій: отримати нарешті те, чого нам не вистачило в дитинстві Але ось у чому проблема: ніхто не може дати вам те, чого ви не отримали в дитинстві
Чому партнер не може дати вам те, чого не дали батьки?
Якщо вас в дитинстві не любили безумовно, якщо вам не давали відчуття безпеки, якщо ви не відчували себе бажаними – ви можете думати, що партнер це виправить
Що коли знайдеться той самий, він дасть вам те, чого ви не отримали в дитинстві
Але це не так
Бо партнер – не ваша мама
❌ Він не може любити вас безумовно, бо дорослі стосунки – це не безумовна любов
❌ Він не може закрити ваші травми, бо він не терапевт
❌ Він не може заповнити вашу внутрішню порожнечу
Єдиний, хто може це зробити – ви самі
Тому найважливіший крок до здорових стосунків – перестати чекати, що партнер вас “долюбить”, і навчитися давати собі цю любов самостійно
«Багато людей вважають, що партнер повинен заповнити порожнечу, яка утворилася внаслідок дитячих травм. Але насправді тільки ми самі можемо дати собі те, чого нам бракує»
Що з цим робити?
Якщо ви впізнали себе в цих історіях, то це вже великий крок вперед. Тому що поки ви не бачите свій сценарій, він керує вами. Але коли ви починаєте його усвідомлювати – ви отримуєте владу змінити його
Що я можу запропонувати:
Індивідуальні консультації, де ми разом розберемо ваш сценарій
Глибока робота над травмами, щоб вони більше не керували вашим життям
Формування підтримуючого внутрішнього голосу, який дозволить не шукати кохання, щоб «врятуватися», а давати любов самому собі
Для запису на консультацію пишіть у Вайбер або Телеграм: +38(068)889-75-98
Більше матеріалів про стосунки в парі та ставлення до себе, ви знайдете в моєму Телеграм-каналі
Щасливі стосунки — це не міф, але чомусь у багатьох вони перетворюються на нескінченний серіал про сварки, образи та взаємні претензії. А найгірше, що часто все починається з дрібниць: «Ти сьогодні оплатив рахунки?» – і ось уже через п’ять хвилин розмови звучать звинувачення, сарказм і двері, що грюкають
Такі ситуації — не випадковість. Їх можна передбачити, як прогноз погоди, якщо вчасно помітити чотири головні помилки, які непомітно руйнують стосунки зсередини. Розберемо їх детально і, головне, розглянемо, як їх приборкати
1. Критика – повільний вбивця кохання: як перестати «пиляти» і почати говорити по-людськи
Критика у стосунках – це наче іржа на улюбленій каструлі. Спочатку маленька плямка, на яку навіть не звертаєш уваги, а потім – готуєш борщ, а він вже «пахне» сварками, докорами і втраченими нервами
Більшість із нас критикує партнера, навіть не помічаючи цього. Здається, що фраза «Ти завжди розкидаєш свої шкарпетки!» – це просто спроба привернути увагу до проблеми. Але насправді вона звучить як звинувачення в тому, що ваш обранець – безнадійний ледащо, яке неспроможне навіть навести лад
Отож, давайте розберемось, чому критика – це перший крок до руйнування стосунків, як її розпізнати і головне – що робити, щоб вона не з’їла ваше кохання, як той борщ із застарілої каструлі
Як виглядає критика у стосунках?
Критика – це не просто вказівка на недоліки. Це нападки на саму особистість партнера. Замість конструктивного обговорення проблеми, ми переходимо на особистості:
❌ «Ти завжди…» — Ти завжди запізнюєшся! (ніби людина взагалі ніколи не прийшла вчасно)
❌ «Ти ніколи…»
— Ти ніколи не допомагаєш по дому! (а як же той раз, коли він пилососив, поки ви робили манікюр?)
❌ Образливі узагальнення:
— Ти ж такий безвідповідальний! (чудово, тепер я не лише забув винести сміття, а ще й життєвий невдаха)
❌ Звинувачення замість прохання:
— Ти не можеш просто взяти і зробити нормально?!
Реакція партнера на критику завжди однакова – захист або контратака. І замість конструктивного діалогу про невинні шкарпетки, ви вже сперечаєтесь, чий дід був більш акуратним
Чому критика – це повільний вбивця стосунків?
Якщо критика стає постійним гостем у вашій парі, вона робить три жахливі речі:
Вбиває близькість. Хто захоче бути поряд з людиною, яка бачить у тобі суцільні недоліки?
Змушує оборонятися. Партнер починає виправдовуватись або атакувати у відповідь – «А ти сама подивись, що залишаєш на кухні!»
Руйнує самооцінку. Людина, яку постійно критикують, починає сумніватися у своїй цінності в цих стосунках
Згадайте, як ви почуваєтесь, коли чуєте докори? «Ти така неорганізована», «Ти взагалі не вмієш розподіляти бюджет»… Неприємно, правда? А тепер уявіть, що це звучить щодня. Так, саме так і народжується дистанція, а потім і холод у стосунках
Як перестати критикувати і почати говорити по-людськи?
Гарна новина – критику можна замінити на конструктивне спілкування. І ось як це зробити
1. Замініть «ти» на «я»
Замість того, щоб атакувати партнера, розкажіть про свої почуття та потреби
❌ «Ти ніколи мені не допомагаєш!» ✅ «Я втомилася і мені було б дуже приємно, якби ти допоміг із посудом»
Це звучить не як напад, а як прохання, яке легко виконати
2. Говоріть про ситуацію, а не про людину
Сконцентруйтеся на конкретному випадку, а не на тому, що партнер «завжди» або «ніколи»
❌ «Ти такий неуважний! Завжди забуваєш про важливе!» ✅ «Мені було трохи сумно, що ти забув про нашу річницю. Давай домовимося, як запам’ятовувати важливі дати»
3. Просіть, а не вимагайте
Часто замість критики достатньо ввічливого прохання
❌ «Ти міг би хоч раз сам винести сміття?» (саркастично) ✅ «Будь ласка, винеси сміття сьогодні, мені це дуже допоможе»
4. Використовуйте гумор, а не сарказм
Замість того щоб ображати, краще пожартувати
❌ «Ну ти і господар! Навіть цвях забити не можеш!» ✅ «Якщо ми почекаємо ще трохи, то ця полиця сама впаде і вирішить проблему!»
5. Практикуйте “м’який старт”
Важливо, як ви починаєте розмову. Якщо одразу «в лоб» – конфлікту не уникнути
❌ «Знову ти розкидав речі!»
✅ «Мені було б приємніше, якби в кімнаті був порядок. Давай знайдемо рішення?»
Що робити, якщо критикує партнер?
Так, іноді буває і таке, що критикує саме ваш партнер, і тут важливо не вв’язуватися в «битву»
Не виправдовуйтесь. Краще скажіть: «Я чую, що тебе щось турбує, давай поговоримо»
Покажіть альтернативу. Наприклад: «Будь ласка, поясни мені, як ти хочеш, щоб це було, мені важливо зробити краще»
Не відповідайте критикою на критику. Це замкнене коло, яке ні до чого доброго не веде
Отже, критика чи любов – обирати вам
Відмовитись від критики – це свідомий вибір на користь здорових стосунків. Вона не допомагає партнеру змінитися, а лише створює дистанцію між вами
Навчіться формулювати свої потреби м’яко, говорити про свої емоції та бажання – і побачите, як ваші стосунки стають ближчими, теплішими і менш напруженими
І пам’ятайте, кохання – це не про те, хто правий, а хто винний. Це про бажання бути щасливими разом
2. Зневага і презирство – отрута, що руйнує не лише стосунки, а й здоров’я
Уявіть ситуацію: ви приходите додому після важкого дня і мрієте про затишний вечір. Але замість теплих обіймів отримуєте:
— Ну нарешті, зірка корпоративного сектору повернулася! Ще б трішки – і можна було б викликати пошукову групу!
Саркастична усмішка, закочені очі – знайомо? Вітаю, це зневага, одна з найнебезпечніших помилок у стосунках. Її ще можна назвати «старшою сестрою критики», яка завдає не лише емоційного, а й фізичного удару по вашому партнеру. І, на жаль, жодні романтичні вечері не зможуть перекрити шкоду, яку вона завдає
Що таке зневага і як вона проявляється?
Зневага – це коли один з партнерів спілкується з позиції зверхності, ніби він кращий, розумніший, значиміший. Вона проявляється в трьох основних формах:
❌ Сарказм і насмішки: — Ой, звісно, ти втомився… Ти ж такий страшенно зайнятий, що аж чашку за собою вимити не можеш!
❌ Образливі узагальнення: — Ти ж у нас такий господар! Вчора полицю вішав – тепер диван хитається!
На перший погляд, це здається дрібницею. Але регулярні дози сарказму й зневажливого ставлення змушують партнера почуватися непотрібним, нікчемним і нецінним
Чому зневага – це найнебезпечніший руйнівник стосунків?
Коли критика б’є по вчинках, зневага влучає прямо в серце. Вона дає зрозуміти, що партнер – недостойний, жалюгідний і не відповідає очікуванням. Це почуття відчаю, коли наче живеш у власному домі, але насправді перебуваєш у постійному стані оборони
Науковці довели, що постійна зневага впливає не лише на емоційний стан, а й на здоров’я. Партнери, які регулярно піддаються зневажливим реплікам, частіше хворіють, адже стрес підриває їхній імунітет
Це як жити в будинку, де постійно капає зі стелі. Начебто не заливає, але настрій зіпсований, а стіна вже в плісняві
Як зневага впливає на стосунки?
Руйнує довіру. Ви більше не відчуваєте себе в безпеці поруч із партнером. Навіть невинна репліка здається натяком на вашу «нікчемність»
Підриває самооцінку. Постійне відчуття, що ти «не дотягуєш», змушує закриватися в собі або оборонятися
Створює дистанцію. Ви перестаєте хотіти ділитися своїми думками та переживаннями, бо боїтесь почути чергове «Ой, ну це ж просто геніально»
Як перестати зневажати партнера?
Якщо ви впізнали себе або свого партнера у цих рядках – не поспішайте панікувати. Виправити ситуацію можливо, і ось кілька дієвих порад
1. Замініть зневагу на вдячність
Замість того щоб зневажливо закочувати очі через незакритий тюбик зубної пасти, згадайте щось хороше:
❌ «Ну ти ж у нас такий охайний, що навіть ковпачок не можеш закрити!» ✅ «Я бачу, що ти старався навести порядок у ванній. Дякую!»
Навіть дрібна подяка творить дива
2. Говоріть про свої потреби, а не недоліки партнера
Замість того щоб глузувати, спробуйте чесно пояснити, що вас турбує
❌ «Ой, ну звісно, ти знову забув винести сміття!» ✅ «Мені важливо, щоб вдома було чисто, і я б дуже оцінила, якби ти виніс сміття сьогодні»
3. Уникайте сарказму в конфліктах
Коли емоції зашкалюють, спробуйте висловити свої почуття без уїдливих фраз
❌ «О, ще одна геніальна ідея! Давай, розкажи мені, як усе має бути!» ✅ «Мені важливо обговорити це з тобою без суперечок. Давай спробуємо знайти рішення разом»
4. Практикуйте “м’який старт”
Якщо хочете обговорити проблему – робіть це делікатно. Тон і слова на початку розмови визначають її хід
❌ «Яка ж ти транжира!»
✅ «Мені важливо, щоб ми планували бюджет разом, давай обговоримо це?»
Що робити, якщо вас зневажають?
Якщо ви стали жертвою зневаги у стосунках, важливо не мовчати. Ось як діяти:
Дайте знати партнеру, як вам неприємно. Не треба вибухати у відповідь – спробуйте спокійно сказати: — Мені дуже неприємно, коли ти так говориш. Давай спробуємо по-іншому?
Встановіть межі. Якщо сарказм стає нормою, варто чітко дати зрозуміти, що ви не готові спілкуватися в такому тоні
Залучіть гумор. Якщо атмосфера дозволяє, можна легенько пожартувати, аби показати, що вас не так просто зачепити
Любов або зневага – обирати вам
Стосунки без зневаги – це не ідеальна казка, а свідомий вибір. І він починається з дрібниць: менше скептичних поглядів, більше щирих слів підтримки
Замість того щоб ображати, краще запитати: «Як я можу допомогти?»
3. Захист. «Я? Винний?! Ти серйозно?» Чому це шлях у глухий кут
Давайте чесно: кожен із нас хоча б раз у житті намагався виправдатися в стилі «А я що? А я нічого! Це все він/вона/вони». І хоча така поведінка здається природною, насправді вона поступово руйнує стосунки, як вода, що точить камінь
Захист – це коли ви, почувши навіть невинне зауваження, одразу зводите невидиму стіну з виправдань і контратак. Наприклад:
— Чому ти не виніс сміття? — А ти що, завжди така ідеальна? Подивися, скільки твоїх речей розкидано!
Знайома ситуація? Саме так працює захисна поведінка – ви не вирішуєте проблему, а переводите стрілки на партнера. Тож давайте розберемося, чому захист – це пастка для стосунків і як навчитися говорити по-іншому
Що таке захисна поведінка?
Захист – це реакція на будь-яку критику (навіть якщо її немає). Це ніби ваша психіка кричить: «Я хороший(а), я не винен(а), не чіпайте мене!»
Вона має два основних сценарії:
«Я жертва» — Чому я? Я і так стільки всього роблю, а ти ніколи не цінуєш! — А я взагалі-то працюю по 12 годин, між іншим!
Контратака — Ну так, бо ти тільки й знаєш, як командувати! — Чому ти мене пиляєш? Сам(а) попробуй зробити краще!
Обидва варіанти мають один результат – замість вирішення проблеми ви починаєте змагання, хто більше страждає. І замість діалогу отримуєте емоційний теніс: удар – захист – контрудар
Чому захисна поведінка небезпечна?
Вона створює дистанцію. Замість того щоб працювати над стосунками, партнери стають противниками, які постійно обороняються. Відчуття близькості поступово зникає
Вона перетворює стосунки на “гру в провину”. Ви не обговорюєте, хто як почувається, а змагаєтесь у тому, хто «більше правий». У результаті – всі «неправі»
Вона заважає вирішувати проблеми. Якщо замість визнання помилки ви постійно захищаєтесь, ситуація не змінюється. Наприклад:
— Чому ти не попередила мене про гостей? — Тому що ти завжди скаржишся, коли я когось запрошую!
І ось ви вже сперечаєтеся не про гостей, а про минулі образи
Як припинити захищатися?
1. Визнавайте свою частку відповідальності
Замінюємо: ❌ «Я не винен, це ти мене довів(ла)!» ✅ «Я справді забув про це, вибач. Як ми можемо це виправити?»
Визнати помилку – це не кінець світу. Навпаки, чесність робить вас сильнішими в очах партнера
2. Почуйте, що стоїть за словами партнера
Замінюємо: ❌ «Та що ти знову починаєш?» ✅ «Я розумію, що тебе це засмучує. Давай розберемося»
Часто за претензією стоїть не бажання докорити, а потреба у вашій увазі
3. Не переходьте у режим «я жертва»
Замінюємо: ❌ «А я що? Я ж не винен(а)!» ✅ «Так, я міг(могла) зробити інакше. Як буде краще наступного разу?»
Головне – не сприймати зауваження як напад на вашу особистість
4. Використовуйте «м’який старт» розмови
Замінюємо: ❌ «Ти завжди так робиш!» ✅ «Мені неприємно, коли це повторюється. Давай знайдемо рішення»
Тональність на початку розмови визначає весь її хід, тож починайте спокійно
5. Навчіться жартувати над собою
Якщо ситуація дозволяє, трохи самоіронії може розрядити напругу:
❌ «Та ти знову до мене чіпляєшся!» ✅ «Ну що сказати, чемпіон світу з невинності знову на арені!»
Легкий гумор показує, що ви не намагаєтеся виправдатися, а готові до діалогу
Що робити, якщо ваш партнер завжди захищається?
Так, іноді здається, що кохана людина взагалі не готова визнавати свої помилки і відповідає на кожне зауваження обороною. Що робити?
Говоріть про почуття, а не про факти. Замість «ти знову не зробив» скажіть «мені прикро, що це не вийшло»
Уникайте звинувачень. Замість «ти не хочеш нічого робити» скажіть «мені важливо, щоб ми робили це разом»
Дайте час. Іноді партнер просто не готовий почути вас одразу – поважайте його темп
Захисна поведінка здається природною, але вона лише ускладнює стосунки. Замість того щоб будувати стіну виправдань, спробуйте говорити чесно, чути партнера і працювати разом над рішеннями
Бо щасливі стосунки – це не про те, хто правий, а про те, як обидва готові змінюватися
4. Відчуженість – мовчазний вбивця стосунків
– Що не так? – запитує вона
– Нічого, – відповідає він, дивлячись у стіну
І в цей момент у стосунках з’являється невидима, але дуже міцна стіна. Це не просто мовчання, це відчуженість – коли один із партнерів емоційно «вимикається», залишаючи іншого сам-на-сам зі своїми питаннями, сумнівами і тривогами
Багатьом здається, що така поведінка – це просто «характер», або партнер «не хоче сваритися». Насправді ж відчуженість – один із найточніших показників того, що стосунки в небезпеці. Давайте розберемося, чому люди закриваються в собі і як це виправити
Що таке відчуженість у стосунках?
Відчуженість – це коли партнер перестає емоційно реагувати на конфлікт і йде в себе. Це може виглядати так:
Ви щось емоційно пояснюєте, а він/вона мовчки гортає стрічку в телефоні
Ви запитуєте, що не так, а у відповідь – коротке «нічого»
Він/вона сидить із схрещеними руками, втупившись у підлогу, і не дивиться вам в очі
На перший погляд – просто спокій. Насправді – сигнал SOS
Психологи виявили, що 85% випадків відчуженість у стосунках спостерігаються саме у чоловіків. І це не тому, що вони байдужі – просто їхній мозок запрограмований на іншу реакцію на стрес. Для жінок відчуженість також не рідкість, особливо якщо в минулому вони стикалися з психологічними травмами
Чому люди йдуть в себе?
Якщо коротко – це реакція на стрес. Коли рівень напруги в конфлікті зашкалює, наш організм вмикає режим «бий або біжи». І ось тут деякі обирають не битись і не тікати фізично, а просто… відключитись емоційно
Під час цього стану відбувається наступне:
Пульс зашкалює за 100 ударів на хвилину, дихання стає поверхневим
Організм концентрується не на рішенні проблеми, а на тому, як її уникнути
Мозок працює у «тунельному режимі» – партнер не чує і не бачить нічого, крім бажання вийти з ситуації будь-яким шляхом
Уявіть, що дружина на підвищених тонах пояснює чоловікові, як важливо допомагати по дому. А в нього в цей момент в голові звучить сирена тривоги: «Небезпека! Рятуйся!»
І він «зникає» – емоційно, а то й фізично
Чому відчуженість — це смертельний вирок стосункам?
Якщо критика і зневага викликають суперечки, то відчуженість створює тишу. Але це не та тиша, в якій приємно пити ранкову каву. Це тиша, в якій росте образа, біль і самотність
Ось як вона руйнує стосунки:
Партнер почувається невидимим. Немає відповіді – немає діалогу, а значить, відчуття, що вас більше не помічають
Зникає довіра. Коли один із партнерів відмовляється говорити, інший починає будувати у своїй голові найгірші сценарії
Зростає напруга. Відмова від розмови – не рішення проблеми, а її відтермінування, що робить наступний конфлікт ще гіршим
Як впоратися з відчуженістю у стосунках?
На щастя, це не безвихідь. Важливо розуміти, що партнер не йде в себе спеціально, щоб вас покарати. Він просто не знає, як впоратися зі стресом. І ось кілька дієвих способів допомогти собі та партнеру:
1. Помітити сигнали «зникнення»
Як тільки ви бачите, що партнер мовчки ховається за телефоном або просто перестає відповідати на ваші слова – не тисніть. Скажіть спокійно:
— Я бачу, що тобі важко, давай зробимо паузу
2. Дозволити час на відпочинок
Попросіть перерву на 30-60 хвилин, щоб дати партнеру можливість заспокоїтись. Важливо обговорити це заздалегідь:
— Якщо ти відчуєш, що хочеш відійти – просто скажи, я дам тобі час
Це не відмова від діалогу, а спосіб зняти напругу
3. Говоріть спокійно і без звинувачень
Замість того щоб кричати:
❌ «Ти знову мовчиш! Ну скажи вже щось!»
Спробуйте:
✅ «Мені важливо поговорити, але я бачу, що зараз тобі важко. Можемо повернутися до цього пізніше?»
4. Пропонувати підтримку, а не вимагати пояснень
Іноді партнер йде в себе не тому, що не хоче говорити, а тому що боїться сказати щось зайве. Дайте йому зрозуміти, що ви поруч, і сказати про почуття – це безпечно
— Я тут для тебе, коли будеш готовий поговорити
5. Доглядати за собою, поки партнер “зник”
Не зациклюйтесь лише на очікуванні відповіді від партнера. Прогулянка, улюблена музика або навіть чашка чаю допоможуть зберегти власний емоційний баланс
Що робити, якщо ви самі схильні до відчуженості?
Якщо ви впізнаєте себе в цьому описі – ось кілька порад:
Навчіться розпізнавати свої «сигнали небезпеки». Коли відчуваєте, що ось-ось «зникнете», скажіть: «Мені потрібна пауза, щоб заспокоїтись»
Шукайте способи розслаблення. Медитація, глибоке дихання або навіть легкі фізичні вправи допоможуть повернутися до діалогу з чистою головою
Говоріть про свої почуття. Замість мовчазного ігнорування, спробуйте пояснити: «Мені важко зараз говорити, але я хочу це обговорити пізніше»
Розмовляйте, а не зникайте
Відчуженість здається способом уникнути конфлікту, але вона лише робить стосунки холоднішими. Головне – навчитися робити паузи, а не ставити крапки
Якщо ви хочете, щоб ваші стосунки витримали будь-яку бурю — почніть із маленьких змін сьогодні. А якщо відчуваєте, що потребуєте допомоги спеціаліста – ви можете записатись на індивідуальну або парну консультацію
Якщо у вас виникли питання чи хочете дізнатись ще більше корисного про стосунки – приєднуйтесь до мого Телеграм-каналу
Ви, мабуть, чули, що «шлюб — це робота». Але хто попереджав, що це не просто робота, а цілий марафон з перешкодами? І якщо ви зараз зупинилися на «перешкоді», де здається, що все руйнується, — спокійно, це нормально. Ви, можливо, потрапили в кризу
Що таке криза в стосунках?
Це момент, коли все, що раніше працювало як годинник, раптом перестає давати результат. Уявіть, що ваші звичні «кнопки управління» партнером і собою більше не реагують. Нормативна криза — це неминучий етап розвитку сім’ї. Вона, як перепад висоти на шляху: важко, але це шанс поглянути на стосунки з нового ракурсу
Як зрозуміти, що ви у кризі?
Ось невеликий тест, щоб перевірити себе:
Сварки стали звичкою? Ваші суперечки не закінчуються рішенням, а залишають осад?
Відчуваєте емоційну дистанцію? Ви поруч, але не разом. Як ніби говорите різними мовами?
З’явилося відчуття, що ви “застрягли”? Життя пари перетворилося на рутину без розвитку чи радості?
Думаєте, що ваш партнер вас більше не розуміє?
Якщо на більшість питань ви відповіли «так», ймовірно, це криза. І ось найважливіше: це не кінець, а лише новий етап, який можна подолати. Але щоб це зробити, треба діяти
Що робити, якщо ви у кризі?
Перше правило: не ігнорувати. Багато хто вдає, що нічого не відбувається, аж доки дрібні суперечки не перетворюються на глобальні конфлікти чи навіть розрив. Пам’ятайте: криза — це як тріщина у фундаменті. Якщо вчасно її не залатати, вона може стати руйнівною
Чому кризи виникають?
Сім’я — це жива система, яка постійно змінюється. Переїзд, народження дитини, підлітковий вік, відхід дітей із дому — усе це змушує перебудовувати стосунки. Щось доводиться відпускати, а щось будувати заново. Це нормально, але не завжди легко
Де ви зараз?
У цій статті ми розберемо з якими кризами стикається сім’я, як вони впливають на стосунки і що з цим робити. Ви дізнаєтеся, що кожен з етапів має свої виклики і свої рішення. А головне — зрозумієте, як перетворити ці виклики на ресурс для вашого партнерства
Вам не обов’язково читати все, ви можете визначити яку кризу ви зараз проходите і читати про неї
Нормативні кризи:
Прийняття подружніх обов’язків
Ви щойно одружилися і звикаєте до нового статусу, вчитеся домовлятися про побут, фінанси та будуєте спільні цінності й традиції
Народження дитини
Ваше життя змінюється через появу малюка, ви намагаєтеся балансувати між турботою про дитину та збереженням гармонії у стосунках
Дитина іде в школу чи в садок
Ви допомагаєте дитині адаптуватися до дитячого садочка чи школи, а також шукаєте баланс між новими обов’язками та часом для себе
Підлітковий вік дитини
Ваша дитина прагне більшої самостійності, ви долаєте конфлікти, пов’язані з новими межами свободи та відповідальності
Відділення дорослих дітей
Ваші діти стають незалежними, залишають дім, і ви намагаєтеся знайти нову роль у їхньому житті та у власних стосунках
Подружжя знову залишається вдвох
Ви адаптуєтеся до нового етапу без дітей вдома, шукаєте нові сенси для стосунків та власного життя після виходу на пенсію
Тепер давайте розглянемо детальніше кожну з цих криз
1. Криза прийняття шлюбних зобов’язань: випробування реальністю
Ви тільки-но вступили в шлюб і, можливо, відчуваєте, що життя повинно було стати гармонійним і безхмарним. Але насправді романтика раптово зіштовхується з реальністю. Перший рік спільного життя — це своєрідне випробування для кожної пари. Не переживайте, якщо виникають труднощі — це абсолютно нормально
Що відбувається в цей період?
💬 Ви починаєте вчитися жити разом
Звучить просто, але тепер доводиться підлаштовуватися одне під одного. Як розділити обов’язки по дому? Як приймати важливі рішення? Чиє слово буде «останнім» у спірних ситуаціях? Наприклад, ви звикли, що вдома прибирає тільки жінка, а ваш партнер вважає, що всі справи мають ділитися порівну. Це може стати джерелом конфліктів, якщо не обговорити все одразу.
💬 Ваші очікування можуть не збігатися з реальністю
Коли ми одружуємося, то часто ідеалізуємо партнера. Але раптом з’ясовується, що він хропе ночами, залишає брудні чашки на столі або забуває про ваші домовленості. Ви починаєте помічати, що він чи вона зовсім не той, ким здавався раніше. І це розчаровує
💬 Ваша сім’я стає «окремою одиницею»
Потрібно вчитися будувати кордони з батьками. Наприклад, мама звикла телефонувати щовечора і роздавати поради щодо ваших стосунків, а тато хоче вирішувати, як ви витрачаєте гроші. Якщо ви не встановите кордонів, це може призвести до сварок між вами
Які проблеми виникають?
Конфлікти через побут. Наприклад, ви очікуєте, що партнер допомагатиме з приготуванням їжі, а він думає, що це не його обов’язок. В результаті — образи й претензії
Почуття самотності. Іноді ви можете відчувати, що партнер не розуміє ваших переживань, і це створює дистанцію між вами
Занадто сильний вплив батьків. Наприклад, свекруха може критикувати, як ви готуєте чи виховуєте дітей, і партнер не завжди стає на ваш бік
Розчарування в партнері. Ми всі хочемо, щоб у нашій парі був ідеальний баланс. Але раптом може здатися, що ваші інтереси не збігаються, а сварки стають частішими
Що робити?
♥ Відверто говоріть одне з одним
Чітко озвучуйте свої очікування. Наприклад: «Мені важливо, щоб ти допомагав із прибиранням», або «Я хочу, щоб ми приймали рішення разом». Це допоможе уникнути образ і непорозумінь
♥ Встановіть межі з батьками
Поясніть їм, що тепер ви — самостійна сім’я. Наприклад, скажіть: «Мамо, я вдячна за твої поради, але ми хочемо самі вирішувати, як діяти». Це не означає розрив стосунків, але дасть вам більше свободи
♥ Не забувайте про романтику
Заплануйте побачення, даруйте маленькі подарунки чи просто разом готуйте вечерю. Це допоможе зберегти тепло у стосунках
♥ Давайте собі час
Адаптація до нового життя потребує часу, і це нормально. Не намагайтеся вирішити всі проблеми одразу
♥ Пам’ятайте про компроміси
Якщо у вас різні погляди на ведення бюджету чи побутові питання, шукайте компромісний шлях, який задовольнить вас обох
Найважливіше: перша криза — це не вирок, а можливість зміцнити ваші стосунки. Якщо ви навчитеся чути і підтримувати одне одного саме зараз, у майбутньому ваш союз стане лише сильнішим
2. Народження дитини: криза освоєння батьківських ролей
Поява дитини — це велика радість, але також і серйозний виклик для стосунків у парі. Ще до народження малюка все здається простим: ви уявляєте затишні вечори разом, щасливі прогулянки й ідилію. Але реальність нерідко виявляється складнішою. Друга сімейна криза пов’язана з тим, що вам доведеться освоювати нові ролі батька й матері та перебудовувати свої стосунки в сім’ї
Що відбувається?
💬 Народження дитини змінює баланс у сім’ї
З того моменту, як у вас з’являється малюк, у вашій сім’ї більше немає двох людей — вас стає троє. І ці зміни стосуються всього: ваших стосунків із партнером, ваших обов’язків, способу життя. Партнер, який раніше був у центрі уваги, може відчувати себе «зайвим». Наприклад, молодий батько скаржиться: «Моя дружина тепер думає тільки про дитину, а я залишився ні з чим». У той час, як мати може відчувати, що їй не вистачає підтримки: «Він не розуміє, як мені важко»
💬 Нові обов’язки, які неочікувано можуть лягти на ваші плечі
Дитина вимагає безперервної уваги, і це нерідко викликає втому. Наприклад, молоді батьки часто зізнаються, що вони перестають спати вночі. Ви прокидаєтеся по кілька разів, годуєте, міняєте підгузки… У цей момент здається, що часу для себе більше не існує. Це може стати причиною сварок: «Я весь день із дитиною, а ти приходиш із роботи й навіть не допомагаєш!»
💬 Роль батьків змінює ваші звички та очікування
Перш ніж дитина з’явиться, партнери часто мають різні уявлення про свої нові ролі. Наприклад, мати може вважати, що батько має більше допомагати по дому, тоді як він звик до моделі сім’ї, де всі турботи про дитину — це лише справа дружини. Такі розбіжності можуть стати джерелом конфліктів, якщо їх не проговорити
💬 Ваша дитина стає центром уваги
Це означає, що подружні стосунки можуть відійти на другий план. Ви починаєте жити в режимі «виживання»: всі сили спрямовані на малюка, а вечірні розмови за чашкою чаю чи побачення здаються чимось недосяжним
Типові проблеми, які можуть виникнути
Розподіл обов’язків. Вам доведеться домовитися, хто чим займається: хто встає до дитини вночі, хто годує, хто прибирає чи готує. І якщо це не обговорити, образи з’являться дуже швидко. Наприклад: «Я цілий день працюю, а ти не можеш навіть вечерю приготувати!» — «А ти хоч раз поміняв підгузок?!»
Зміна пріоритетів. Ваші особисті інтереси можуть поступитися місцем турботам про дитину. Наприклад, ви раптом розумієте, що більше не можете піти з друзями в кіно, тому що вдома малюк
Вплив батьків. Бабусі й дідусі часто хочуть допомагати, але їхні «поради» іноді викликають роздратування. Наприклад: «Мама каже, що я неправильно одягаю дитину, а твій тато вважає, що нам узагалі не потрібна няня»
Ревнощі партнера до дитини. Це здається дивним, але це реальна проблема. Наприклад, чоловік може відчувати, що вся любов дружини тепер спрямована на малюка, а він залишився осторонь
Що допоможе впоратися з кризою?
♥ Відверто говоріть про свої почуття
Не бійтеся зізнаватися у своїх страхах, втомі чи образах. Наприклад: «Мені дуже важко, я почуваюся виснаженою» або «Мені не вистачає твоєї уваги»
♥ Розподіляйте обов’язки
Сядьте й обговоріть, хто за що відповідає. Наприклад: «Я беру нічні чергування, а ти готуєш їжу вдень». Це допоможе уникнути претензій і зробить ваш день більш організованим
♥ Не забувайте про себе як про пару
Хоч раз на тиждень знаходьте час, щоб побути разом. Наприклад, залиште малюка з бабусею й підіть у кафе або просто подивіться разом фільм
♥ Не нехтуйте допомогою
Якщо бабусі й дідусі пропонують допомогти — прийміть їхню пропозицію. Але чітко позначте свої кордони: «Ми раді вашій допомозі, але рішення щодо дитини приймаємо тільки ми»
♥ Дайте собі час
Не намагайтеся стати ідеальними батьками вже зараз. Це процес, і ви вчитеся разом із малюком
Найважливіше: криза, пов’язана з появою дитини — це можливість для вашої пари навчитися бути командою. Так, буде важко, але якщо ви зможете підтримати одне одного в цей період, ваші стосунки тільки зміцніють. Ви стаєте не просто парою, а справжньою сім’єю
3. Дитина виходить в соціум: криза адаптації до садочка чи школи
Дитинство – це не лише період відкриттів, але й час перших серйозних змін у житті сім’ї. Один із таких переломних моментів – коли ваша дитина починає відвідувати дитячий садок чи школу. На цьому етапі сім’я стикається з багатьма викликами: новими обов’язками, емоційними переживаннями та змінами у звичних сімейних ролях
Що відбувається?
💬 Дитина стає частиною великого світу
Якщо раніше ваша дитина була тільки вашою, то тепер вона входить у колектив, де спілкується з вихователями, вчителями та іншими дітьми. Для багатьох батьків це стає справжнім випробуванням: «А що, як у садочку до неї будуть ставитися неправильно?» або «А раптом у школі він не знайде друзів?». Такі страхи природні, адже тепер ваш вплив на дитину зменшується
💬 Нове середовище змінює звички й рутину
З’являється потреба дотримуватися чіткого графіка: вчасно вставати, збирати дитину до садка чи школи, готувати їй речі, слідкувати за уроками. Наприклад, мама може скаржитися: «Я ледве встигаю з усім впоратися, а чоловік навіть не знає, де портфель нашого сина!»
💬 Зміни у взаєминах між членами сім’ї
Коли дитина починає проводити більше часу поза домом, батькам доводиться переглядати свої ролі. Наприклад, мама, яка була повністю зайнята дитиною, може почати відчувати емоційний вакуум: «А що тепер робити мені?» У той же час, тато, який раніше був у тіні, може більше долучатися до життя дитини, допомагаючи з уроками чи заняттями
💬 Дитячі страхи та труднощі адаптації
Не всі діти легко вливаються у нові колективи. Хтось боїться залишатися без мами, хтось плаче через зміну звичного розпорядку, а хтось не може знайти друзів
Типові проблеми, які виникають на цьому етапі
Адаптація дитини до нового середовища. Перші дні чи навіть місяці в дитячому садку чи школі можуть бути складними. Дитина може відмовлятися йти туди, скаржитися на вихователя або вчителя, проявляти тривожність
Розподіл обов’язків у сім’ї. Зазвичай усе навантаження, пов’язане із садком чи школою, лягає на одного з батьків. Наприклад, мама може скаржитися: «Я і готую, і веду в садок, і уроки з дитиною роблю, а ти взагалі нічого не робиш!»
Тиск очікувань. Батьки часто бояться, що їхня дитина не відповідає певним стандартам. «А чому інші діти вже рахують, а моя ні?»
Складнощі у шкільних стосунках. Дитина може зустрітися з булінгом, проблемами у спілкуванні з учителями чи невдачами у навчанні. «Учителька каже, що син відмовляється виконувати завдання. Я не знаю, що з цим робити»
Взаємини між батьками. На фоні всіх цих труднощів у родині можуть виникати сварки. «Я тобі сто разів казала забирати сина зі школи, а ти знову забув!»
Що допоможе подолати кризу?
♥ Підтримуйте дитину
Розкажіть їй, що ви розумієте, як їй складно, і що всі діти проходять через це: «Я знаю, що ти хвилюєшся, але це нормально, адже ти починаєш щось нове. І я вірю, що ти впораєшся!»
♥ Будьте терплячими
Не вимагайте від дитини одразу ідеальної адаптації. Наприклад, якщо малюк плаче при розставанні, ви можете сказати: «Я бачу, що ти не хочеш йти в садок, і це нормально. Буває страшно, коли щось нове, правда?». Ви можете перетворити похід в садок на гру:
«Давай ти будеш вихователем, а я дитиною. Покажеш, як проходить день у садку?»
«Ти знаєш, моя іграшка хоче піти з тобою в садок, вона так цікавиться, як там усе влаштовано!»
♥ Перерозподіліть обов’язки
Домовтеся з партнером, хто відповідатиме за певні завдання. Наприклад: «Я відводжу дитину в школу, а ти допомагаєш їй із домашнім завданням»
♥ Залишайтеся командою
Підтримуйте одне одного і не перекладайте всю відповідальність на когось одного. Наприклад: «Давай разом подумаємо, як допомогти нашій дитині знайти друзів у класі»
♥ Не тисніть на дитину
Не вимагайте від неї більше, ніж вона може зараз. Наприклад, якщо дитина не встигає за програмою, не критикуйте, а підтримайте: «Мені не важливо, чи буде в тебе відмінна оцінка. Я бачу, що ти стараєшся, і це для мене головне»
♥ Враховуйте власні емоції
Не забувайте, що і вам потрібен час для адаптації. Діліться своїми переживаннями з партнером або звертайтеся за порадою до психолога
Криза включення дітей у зовнішні структури – це етап дорослішання як для вашої дитини, так і для вас. Ви вчитеся довіряти світові й своїй дитині, дозволяти їй розвиватися поза сім’єю. І хоча цей період може бути непростим, він відкриває нові можливості для зміцнення ваших сімейних стосунків
Найголовніше — бути поруч, розмовляти й підтримувати одне одного на цьому шляху
4. Криза підліткового віку: як знайти порозуміння з дитиною, яка дорослішає
Ця криза є викликом не лише для дитини, яка проходить через етап формування особистості, але й для всієї сім’ї, яка має адаптуватися до її дорослішання. Звичні сімейні правила більше не працюють, а нові доводиться шукати разом, проходячи через конфлікти, непорозуміння та емоційні бурі. Давайте розглянемо, чому підлітковий період настільки непростий і як можна з ним впоратися.
Що відбувається з вашою дитиною?
Підлітковий вік — це період «другого народження» дитини, коли вона починає активно відокремлюватися від батьків і шукати своє місце у світі. Це складний час, коли дитина змінюється фізично, емоційно й соціально. Основні виклики цього віку:
Сепарація від батьків. Дитина намагається знайти свою самостійність. Вона все частіше може кидати виклик вашим правилам, критикувати ваші слова чи навіть повністю їх ігнорувати. Їй важливо зрозуміти, що вона — окрема особистість
Пошук себе. Підлітки експериментують із зовнішнім виглядом, інтересами, спілкуванням із друзями. Вони можуть шокувати вас кольором волосся, татуюванням чи новими ідеями, які здаються вам чужими
Емоційна нестабільність. Вони можуть бути то серйозними і зрілими, то раптово поводитися, як малі діти. Ці перепади пояснюються гормональними змінами і внутрішніми пошуками
Конфлікти із сім’єю. Конфлікти стають частими. Основні причини — домашні обов’язки, навчання, поведінка, друзі, зовнішній вигляд або навіть стиль спілкування
Що відчуваєте ви?
Для батьків це теж криза. Ви можете відчувати:
Тривогу за дитину. Ви боїтеся, що дитина зробить помилку, потрапить у погану компанію чи почне робити щось небезпечне
Роздратування. Ваша дитина більше не слухає вас так, як раніше, а ваші зусилля зберегти контроль викликають ще більше опору
Сум за “малою дитиною”. Ви можете сумувати за тими часами, коли дитина була слухняною, милою і завжди поруч із вами.
Почуття провини. Ви можете запитувати себе, чи правильно виховували дитину і чи не припустилися помилок
Як підтримати дитину в цей період?
♥ Залишайтеся опорою
Навіть якщо підліток відштовхує вас, він все одно потребує вашої підтримки. Дайте зрозуміти, що ви поруч і готові допомогти, якщо це буде потрібно
♥ Підтримуйте автономію
Дозвольте дитині самостійно приймати рішення в межах її віку. Наприклад, нехай сама вирішує, що носити чи як оформлювати свою кімнату
♥ Встановлюйте чіткі межі
Підліткам потрібна свобода, але в рамках. Наприклад, обговоріть, коли вони мають повертатися додому, які обов’язки виконувати тощо
♥ Будьте відкритими до розмов
Запитуйте їхню думку, слухайте без осуду, навіть якщо ви не згодні. Підліткам важливо відчувати, що їх чують і поважають
♥ Не реагуйте на провокації
Коли підліток каже щось образливе, намагаючись вас зачепити, зберігайте спокій. Це не про вас — це спосіб показати свою «дорослість»
♥ Ставте правильні питання
Замість «Чому ти так поводишся?» краще запитати: «Як ти почуваєшся? Що тебе турбує?»
Коли варто звернутися до психолога?
Є ситуації, коли вам або вашій дитині потрібна допомога спеціаліста:
Дитина стала замкненою, агресивною чи зовсім відстороненою
З’явилися проблеми у школі або соціальних контактах
Ви не можете знайти спільної мови і конфлікти лише загострюються
Є ризик залежностей (алкоголь, наркотики, комп’ютерні ігри)
У дитини спостерігаються симптоми депресії чи тривожності
Підлітковий вік може стати серйозним випробуванням для вашої сім’ї. Але якщо ви зможете зберегти зв’язок із дитиною, підтримувати її і водночас поважати її особисті кордони, цей період принесе вам не лише труднощі, а й новий рівень близькості й розуміння
Пам’ятайте, що ваша любов — це те, що допоможе дитині знайти себе у цьому складному світі
5. Криза “Доросла дитина покидає дім”: як відпустити і зберегти зв’язок
Коли дитина виростає і вирушає у доросле життя, сім’я стикається з одним із найважчих кризових етапів. Це період, коли доводиться переглядати звичні ролі, межі й стосунки. Давайте розберемося, чому ця криза настільки складна і як батькам упоратися з викликами, які вона приносить
Що відбувається в родині?
Коли доросла дитина залишає дім, це зачіпає кожного члена сім’ї. Хтось відчуває гордість і радість за успіхи дитини, а хтось може переживати сум, тривогу чи навіть відчуття втрати. Основні труднощі цього періоду пов’язані зі:
Зміною ролей. Дитина, яка раніше була в центрі уваги, стає самостійною. Батькам доводиться шукати нові цілі в житті, а іноді й переосмислювати свої стосунки одне з одним
Емоційною розлукою. Для деяких сімей розлука може бути особливо болючою, особливо якщо дитина була «серцем сім’ї» або виконувала роль «миротворця» між батьками
Невпевненістю в майбутньому. Батьки можуть переживати за те, чи впорається дитина з дорослим життям, чи зробить правильний вибір, чи буде в безпеці
Страхом самотності. Якщо дитина була єдиною або останньою, хто залишив дім, батьки можуть зіткнутися з кризою «пустого гнізда», коли дім здається порожнім і позбавленим сенсу
Що переживає дитина?
Доросла дитина також проходить через важливий етап. Вона може відчувати радість від свободи, але водночас і страх перед відповідальністю. Часто її переживання включають:
Тривогу через самостійність. Вирішення побутових проблем, фінансова незалежність і прийняття важливих рішень можуть викликати стрес
Почуття провини. Якщо батьки емоційно чи фінансово залежні від дитини, вона може відчувати, що зобов’язана залишатися поруч
Невпевненість у своїх силах. Якщо у сім’ї були надмірно контрольовані або опікувані відносини, дитині може бути складно знайти себе
Типові сценарії у родинах
Нездатність відпустити. Батьки можуть намагатися зберегти контроль над життям дитини, що викликає у неї протест або призводить до залежності. Наприклад, вони можуть регулярно дзвонити, давати поради або навіть приїжджати без попередження
Емоційний розрив. Дитина може різко дистанціюватися, щоб довести свою незалежність. Але це не завжди означає справжню автономність – за цим може ховатися страх залежності або незавершені конфлікти
Перекладання відповідальності. У деяких випадках батьки можуть вимагати від дитини повернутися додому, щоб «допомогти» їм, навіть якщо це суперечить її бажанням і планам
Як пережити кризу?
Для батьків:
♥ Прийміть дорослішання дитини. Усвідомте, що ваш син чи донька мають право на помилки, самостійні рішення і власний шлях.
♥ Знайдіть нові смисли. Займіться тим, що приносить вам задоволення – хобі, подорожами, кар’єрою. Це допоможе зменшити відчуття втрати
♥ Зміцнюйте стосунки з партнером. Якщо у вас є партнер, зверніть увагу на ваші взаємини. Знайдіть нові спільні заняття або згадайте, що вас об’єднувало на початку відносин
♥ Дозвольте собі сумувати. Відчуття втрати – це нормально. Дайте собі час на адаптацію до нової реальності
Для дітей:
♥ Будьте чесними з батьками. Говоріть відкрито про свої потреби і плани: «Я хочу навчитися жити самостійно, але завжди буду радий вашій підтримці»
♥ Ви не маєте відчувати провину за свою самостійність. Ваше життя – це ваш вибір, і це не робить вас менш люблячою дитиною
♥ Будуйте кордони з повагою. Якщо батьки занадто втручаються, м’яко поясніть їм, що вам потрібен особистий простір
Коли звертатися за допомогою?
Якщо батьки не можуть прийняти факт, що дитина подорослішала, або дитина відчуває сильний тиск і не може знайти баланс між своїми потребами та очікуваннями сім’ї, варто звернутися до психолога. Консультація допоможе розібратися в почуттях, знайти взаєморозуміння і підтримати кожного члена родини
Криза, коли доросла дитина покидає дім, – це не розрив, а можливість для всіх членів сім’ї розвиватися. Для батьків – це шанс відкрити нові горизонти і зміцнити стосунки, а для дитини – можливість знайти себе. І пам’ятайте: навіть на відстані родина залишається родиною. Ваша любов – це міст, який завжди вас поєднає
6. Криза “Ми залишилися вдвох”: новий етап стосунків
Коли діти виростають і залишають рідний дім, подружжя стикається з одним із найважливіших випробувань у своїх стосунках. Цей період часто називають кризою “опустілого гнізда”, і він може стати як часом нового розквіту, так і джерелом конфліктів. Розберімося, чому цей етап є настільки складним і як його успішно подолати
Що відбувається в цей час?
Зі звільненням від батьківських обов’язків структура сім’ї змінюється. Подружжя повертається до формату діади, де вони залишаються тільки вдвох. Але цей перехід не завжди проходить легко. Деякі пари зближуються, відкриваючи нові грані своїх стосунків, тоді як інші можуть відчувати відчуження
Основні труднощі:
У батьків:
Зміна ролей. Раніше головною місією було виховання дітей. Тепер цей обов’язок зникає, і подружжя має знайти нові цілі й сенси в житті
Невирішені конфлікти. Якщо раніше увага була зосереджена на дітях, багато питань між подружжям залишалися в тіні. Після їхнього відходу старі суперечки можуть спливти на поверхню
Самотність. Батьки, які звикли до щоденного спілкування з дітьми, можуть відчувати сум, порожнечу та навіть депресію
Страх старості. Період “опустілого гнізда” часто збігається з виходом на пенсію та зниженням активності. Залишившись удвох, подружжя починає замислюватися над власними віковими змінами
У дітей:
Почуття провини. Якщо батьки не можуть прийняти їхнього відходу, це викликає у дітей тривогу й бажання повернутися
Потребу у свободі. Вони прагнуть самостійності, але водночас бояться втратити близькість із родиною
Типові ситуації в сім’ях
Не готові відпустити. Батьки намагаються зберегти контроль, продовжують втручатися в життя дітей, що викликає конфлікти. Наприклад, без попередження приходять у гості або диктують, як виховувати онуків
Підміна ролей. Один із подружжя може почати виконувати роль “залежного” або “рятівника”, що стабілізує стосунки, але не дає можливості для розвитку
Конфлікти з новою сім’єю дітей. Наприклад, батьки можуть втручатися у виховання онуків, створюючи напруження між собою і зятем чи невісткою.
Як пережити цей етап?
Для подружжя:
♥ Прийміть зміни. Усвідомте, що життя не закінчується з відходом дітей. Це нова сторінка, яку можна наповнити сенсом
♥ Поверніться до себе. Згадайте свої інтереси, мрії та цілі. Можливо, це час спробувати нове хобі, подорожувати чи зайнятися спортом
♥ Покращуйте стосунки. Відкрито обговорюйте свої переживання й очікування. Знайдіть спільні заняття, які об’єднують вас
♥ Реорганізуйте ролі. Розподіліть обов’язки заново, враховуючи ваші потреби та бажання
Для дітей:
♥ Підтримуйте контакт. Будьте відкритими до спілкування, але встановіть чіткі межі: “Ми раді вас бачити, але давайте заздалегідь домовлятися про візити”
♥ Підтримуйте батьків. Показуйте, що ви їх любите й цінуєте, але давайте їм зрозуміти, що ваше доросле життя потребує автономності
♥ Допомагайте знайти нові інтереси. Запропонуйте батькам зайнятися чимось цікавим або познайомте їх із людьми, які поділяють спільні інтереси
Коли звертатися за допомогою?
Якщо один із подружжя відчуває сильну депресію, самотність або подружні конфлікти загострюються, варто звернутися до психолога. Сімейне консультування допоможе знайти нові точки дотику та прийняти зміни, що відбуваються
Криза “опустілого гнізда” – це не кінець, а перехід до нового рівня. Це час, коли можна переосмислити стосунки, відновити близькість і знайти себе в нових ролях. Пам’ятайте, що любов і взаємопідтримка здатні зробити цей період часом натхнення й радості
Підсумуємо
Кризи виникають у результаті змін у житті сім’ї: народження дітей, їхній розвиток, сепарація, старіння батьків. Якщо сім’я здатна гнучко реагувати на зміни, кризи стають можливістю для розвитку, а якщо ні — призводять до конфліктів і напруги
Що допомагає сім’ї успішно пройти кризи
Гнучкість: уміння адаптуватися до змін, переглядати ролі й обов’язки
Відкрита комунікація: уміння говорити про свої переживання, почуття, страхи без страху засудження
Повага до автономії: прийняття змін у житті дітей, партнерів, батьків без надмірного контролю
Спільні цінності: уміння знаходити те, що об’єднує, навіть у найскладніші моменти
Залучення сторонньої допомоги: звернення до психологів або інших фахівців, якщо сім’я відчуває, що не справляється самостійно
Криз неможливо уникнути, але кожна криза може стати не просто проблемою, а поштовхом до зростання, якщо сім’я вчасно помітить виклики й почне шукати шляхи їх вирішення
Успішне проходження криз зміцнює стосунки, допомагає кожному члену сім’ї стати більш зрілим і відкриває нові перспективи для розвитку сім’ї як цілісної системи
Свята з родиною — час, якого багато хто чекає з радістю, але що робити, якщо ваші стосунки з батьками більше схожі на вибухонебезпечну суміш, ніж на родинну ідилію? Якщо навіть за святковим столом вам доводиться чути критику, маніпуляції чи вимоги, ця стаття для вас. В ній ми розберемо, як побудувати кордони, зберегти спокій і навіть трохи насолодитися святковим часом
Якщо ви відчуваєте:
Провину, коли відмовляєтеся брати участь у батьківських драмах
Тиск через нереалістичні очікування батьків
Маніпуляції, які висмоктують усю енергію та створюють почуття безпорадності
Сварки та конфлікти, які залишають неприємний осад
Бажання бути почутими й зрозумілими, але без успіху
Ця стаття для вас ♥
Я розкрию вам секрети емоційної рівноваги, дам декілька порад і лайфхаків, до яких ви можете вдаватися, спілкуючись з токсичними чи емоційно-незрілими рідними. Вони не перетворять ваше спілкування на суцільне задоволення, але зроблять його менш нестерпним
А щоб це не було сухою теорією, я проілюструю вам ці секрети і поради на прикладі героїні Олі і її взаємодії з токсичними родичами
Оля і її токсичні родичі
Оля — звичайна жінка, яка на свята перетворюється на жертву токсичної сімейної драми. Її батьки, тітка й двоюрідні племінники приїжджають без попередження, починають критикувати все навколо й очікують, що вона обслуговуватиме їх, як зразкова господиня. Але цього разу Оля вирішила використати нові навички, щоб захистити себе й зберегти святковий настрій
1. Пауза перед відповіддю — ваша суперсила
Токсичні люди часто створюють відчуття терміновості. Вони хочуть, щоб ви реагували миттєво, не маючи часу обміркувати свої дії. Це спосіб отримати контроль над вашими почуттями та рішеннями. Щоб уникнути цього, зробіть паузу перед відповіддю — це дає вам можливість оцінити ситуацію й не піддаватися тиску
Приклади фраз, які допоможуть захистити себе:
“Я подумаю, як краще відповісти на це питання.”
“Давай повернемося до цього питання пізніше”
“Я зараз не можу прийняти рішення, хочу зважити всі варіанти”
Лайфхак:
Коли ви відчуваєте, що вас кваплять, зробіть паузу й уявіть, що розмова поставлена на паузу, як на відео. В цей момент спокійно вдихніть і сформулюйте відповідь
Чому це важливо:
Поспіх може змусити вас зробити те, про що ви потім шкодуватимете. У таких випадках ви ризикуєте поступитися своїми інтересами заради інших, навіть не усвідомлюючи цього. Взяти час на обдумування означає зберегти контроль над ситуацією
Що може зробити Оля:
Мати Олі починає з порога критикувати її сервіровку:
– Чому серветки такі нудні? Хіба не можна було щось святковіше знайти?
Замість того щоб одразу кидатися змінювати серветки чи виправдовуватися, Оля може зробити паузу і відповісти спокійно:
– Це питання не є пріоритетним зараз. Мені потрібно трохи часу, щоб вирішити інші важливі справи
Так вона зберігає контроль над ситуацією, не піддаючись тиску. Вона не вступає в дискусію й дає зрозуміти, що рішення вже прийнято
2. Визначте, що ви хочете від взаємодії
Щоб уникнути маніпуляцій, важливо чітко усвідомити, чого ви хочете досягти від розмови. Це допоможе уникнути зайвих емоцій і залишитися зосередженими на своїх цілях, а не на бажаннях токсичної людини
Запитайте себе:
– Який результат взаємодії я хочу отримати? (”Хочу встановити кордони” або “Погодитись на те, про що просить мама, але на моїх умовах”)
– Чи залежить цей результат від мене чи від токсичної людини? (Спробуйте обрати мету, досягнення якої залежить від вас)
– Чи намагаюся я змінити поведінку іншої людини, замість того щоб зосередитися на своїх діях?
Чому це важливо:
Коли ви зосереджуєтеся на своїх цілях, ви стаєте менш уразливими до емоційного тиску. Це також допомагає уникнути зайвих конфліктів і зберігати впевненість у собі
Що може зробити Оля:
Тітка починає вимагати:
– Оля, зроби нам чаю! І дітей заспокой, а то вони шумлять!
Оля може подумати, чого вона хоче досягти від цієї ситуації: підтримати мир у домі, але без жертвування собою. Замість виконання вимог вона могла б спокійно сказати:
– Чай можна зробити на кухні. Усе, що потрібно, ви знайдете там.
– Діти просто граються, а я зараз не можу з ними займатися. Вони впораються самі
Так, Оля не бере на себе зайвих обов’язків, а делегує відповідальність. Її мета — не бути “служницею”, а залишатися господинею у власному домі.
3. Не сприймайте критику серйозно, повторюйте свою позицію
Токсичні люди люблять повчати і вказувати, що вам робити. Навіть, якщо ви не питали їхньої думки.
Лайфхаки:
Ви можете спершу хвилинку послухати токсичну людину, але не приймайте її слова близько до серця. Використовуйте нейтральні фрази, такі як: “Ага”, “Угу”, “Я тебе чую”
Зберігайте спокій і повторюйте свої наміри, навіть якщо людина намагається вас переконати
Приклади фраз:
“Я розумію, що тобі важко це прийняти, але я вже вирішила”
“Можливо, ти маєш рацію, але я хочу зробити так, як вважаю за потрібне”
“Я чую тебе, але зараз я зроблю те, що комфортно для мене”
Що може зробити Оля:
Батько каже:
– Олю, ти зовсім не вмієш виховувати дітей. Ось у мій час діти слухалися з півслова!
Оля могла б емоційно відсторонитися й відповісти нейтрально:
– Цікава точка зору, але ми виховуємо дітей так, як вважаємо правильним
– А потім вони сядуть тобі на голову! – не вгамовується батько
– Я розумію, тату, що ти маєш свій досвід, але наш підхід працює для нас
Чому це важливо:
Оля не дозволяє батькові зачепити свої почуття. Вона приймає його думку як його суб’єктивний погляд, але залишає право на свій підхід
4. Не беріться за роль рятівника
Роль рятівника — це коли ви відчуваєте, що повинні постійно вирішувати чужі проблеми, згладжувати конфлікти або задовольняти потреби родичів, навіть якщо вони цього не просять. Це виснажує та створює ілюзію, що ваша цінність залежить від того, наскільки ви корисні
Навіщо це потрібно:
Роль рятівника позбавляє вас можливості жити власним життям і формує співзалежність. Важливо зрозуміти: ви не зобов’язані вирішувати проблеми інших. Відмова від ролі рятівника дозволяє повернути контроль над власними ресурсами
Приклади фраз:
“Я бачу, що це тебе турбує, але це не в моїй компетенції”
“Це складна ситуація, але я не можу вирішити це за тебе”
“Я впевнена, ти знайдеш правильне рішення”
Лайфхак:
Коли відчуваєте бажання взяти на себе відповідальність за чужі проблеми, поставте собі питання: “Це моя проблема чи їхня?” Це допоможе вам емоційно відсторонитися
Що може зробити Оля:
Двоюрідний брат скаржиться:
– Олю, чому немає іншого салату? Я завжди на свята їм тільки грецький салат
Раніше Оля поспішила б приготувати додаткову страву, але цього разу відповіла:
– Шкода, що ми не знали про твої побажання заздалегідь. Наступного разу попередь мене, і я врахую це
Брат зрозумів, що не варто вимагати неможливого, а Оля зекономила собі час і нерви
5. Проявляйте винахідливість та ухильність
Токсичні люди часто провокують вас, щоб викликати емоційну реакцію або змусити виконувати їхні вимоги. Винахідливість і ухильність — це спосіб не вступати в конфлікт, але й не піддаватися на провокації. Ви можете використовувати нейтральні відповіді, гумор чи переносити фокус уваги.
Навіщо це потрібно?
Пряма конфронтація може лише посилити конфлікт, тоді як винахідливість дозволяє зберігати спокій.
Приклади фраз:
Пам’ятаєте жарт: “Не сперечайтесь з дурнями – спершу вони опустять вас до свого рівня, а потім задавлять інтелектом”? Якщо токсична людина намагається вивести вас на емоції і втягнути в конфлікт, зробіть повільний видих і приязно скажіть “Здається, мені зараз нічого сказати”
“Я не знаю, як зараз відповісти, але подумаю”
“Мені потрібно більше часу, щоб зрозуміти ситуацію”
У крайньому випадку: “Може, це и так, мамо. Можливо, твоя правда. Я просто роблю, що можу, з тим, що маю”
Лайфхак:
Використовуйте нейтральні слова (“Ага”, “Хм”, “Цікаво”), щоб не вступати в дискусію. Якщо критика занадто емоційна, просто скажіть: “Я тебе почув/почула”
Спробуйте визнати їхні почуття:
Щирий, але нейтральний коментар допоможе знизити напругу
“Я бачу, що ти дуже цим засмучений”
“Ти, здається, дуже переживаєш за це”
“Розумію, що це для тебе важливо”
Що може зробити Оля:
Оля збирається на зустріч із подругою, коли несподівано з’являються її родичі. Мати одразу починає дорікати:
– Олю, це ж родина! Як ти можеш кудись іти, коли ми тут усі зібралися?
Оля відповідає спокійно, визнає почуття матері:
– Мамо, бачу, ти засмутилася, що я не можу залишитися. Це дійсно важливо для мене
Оля уникає оборонної реакції та не виправдовується:
– Усі речі на кухні, зробіть собі чаю. Я повернуся трохи пізніше й обов’язково поспілкуюся з вами
Коли мати намагається тиснути, підвищуючи голос:
– Могла б відмінити зустріч заради родини!
Оля використовує ухильні відповіді:
– Це хороша ідея, мамо, але я вже домовилася з подругою. Наступного разу попередьте про приїзд, і я вас чекатиму
Втручається тітка:
– Що це за поведінка? Так родину не шанують!
Оля спокійно каже:
– Цікава думка, дякую, тітко. Рада, що ви всі тут. Я вже повернуся ввечері.
Родичі здивовані, але зрештою залишають Олю в спокої. Вона продовжує свої плани, не почуваючись винною, і повертається додому в гарному настрої, готова до спілкування
6. Керуйте взаємодією
Керування взаємодією — це здатність спрямовувати розмову в потрібному напрямку, ставити запитання й обирати теми самій. У розмовах із токсичними родичами вам не обов’язково вислуховувати їхні обговорення, плітки чи критику. Ви можете взяти на себе роль керівника розмови, спрямовуючи її в більш конструктивне або нейтральне русло, яке буде комфортним і цікавим вам
Навіщо це потрібно?
Коли ви самі керуєте розмовою, ви зменшуєте вплив токсичних коментарів і створюєте приємнішу атмосферу
Лайфхаки:
Спрямовуйте розмову в позитивне русло
Якщо токсичні родичі починають пліткувати чи обговорювати неприємні теми, запитайте про щось, що їм цікаво, і переключіть увагу
“Де ти купила такий гарний светр? Він тобі дуже пасує!”
“А які страви ти плануєш приготувати на Новий рік? Поділишся рецептом?”
Такі питання допоможуть родичам перемкнутися на більш нейтральні або навіть приємні теми
Запитуйте про їхні інтереси
Дізнайтеся більше про те, що їм подобається. Наприклад, улюблені серіали, книги, подорожі. Це не лише скерує розмову, але й дасть їм можливість висловитися без критики чи негативу
“Що тебе найбільше вразило в останній подорожі?”
“Чи є якийсь серіал, який ти можеш порадити? Я якраз шукаю щось цікаве для перегляду”
Змініть тему, якщо розмова стає неприємною
Якщо родичі починають сваритися, обговорювати сусідів або критикувати, перебийте їх, вибачившись, і запитайте про щось, що справді вас цікавить
“Вибач, що перебиваю, але я завжди хотіла тебе запитати…”
“До речі, як ти ставишся до…” (вставте будь-яку тему, яка може бути цікавою)
Підготуйте запитання заздалегідь
Якщо ви знаєте, що зустріч із родичами може бути складною, підготуйте список питань заздалегідь. Це допоможе вам залишатися активним учасником розмови й уникати негативу. Наприклад, запитайте:
“Що ти плануєш на наступний рік?”
“Який момент цього року ти хотів/хотіла б запам’ятати?”
Що може зробити Оля:
Вся родина зібралася за святковим столом. Батько починає обговорювати політиків, Оля каже:
– Цікаво, що ти про це думаєш. А як ти вважаєш, що було б правильніше зробити в цій ситуації? Що б ти зробив, якби був Президентом?
Коли за столом почали пліткувати про сусідів, Оля запитала:
– До речі, а які у вас улюблені фільми цього року? Я щойно подивилася один – просто неймовірний!
Родина захопилася обговоренням кіно, а розмова про сусідів поступово зникла
7. Зупиняйте токсичних родичів
Коли люди переходять межу — вдаються до зневаги або агресії — важливо зупинити їх. Ви маєте право вимагати поваги
Навіщо це потрібно?
Токсична поведінка може порушувати ваші кордони. Ви маєте право їх захищати
Приклади фраз:
“Мені некомфортно чути такі слова. Якщо це продовжиться, я змушена буду піти”
“Я не дозволяю так зі мною говорити”
“Якщо ти не можеш поважати мене, ця розмова закінчується”
Лайфхак:
Залишайтеся спокійними, навіть якщо це складно. Якщо ситуація стає небезпечною, подбайте про фізичну дистанцію й безпеку
Що може зробити Оля:
Коли батько починає кричати на дітей, Оля каже:
– Тату, я не дозволяю кричати в нашому домі. Якщо ти хочеш залишитися, будь ласка, говори спокійно
Так Оля встановлює чіткі кордони, показуючи, що не дозволяє ставитися до себе та своєї сім’ї без поваги
8. Створюйте особистий простір
Особистий простір — це ваша зона комфорту, яку ви маєте право захищати. Це може бути емоційна дистанція, коротка перерва або навіть завершення розмови. Важко довго витримувати спілкування з токсичними людьми, оскільки вони люблять домінувати, критикувати, соромити чи саркастично висловлюватися. А отже, варто подумати заздалегідь, як і де ви зможете перепочити
Навіщо це потрібно:
Захищаючи свій простір, ви зберігаєте емоційну стабільність і уникаєте виснаження
Способи:
Вмикайте фантазію:
Уявіть, що між вами й токсичною людиною стоїть скляний купол або стіна, яка відбиває всі їхні слова
Замінюйте слова:
Коли хтось критикує вас, уявіть, що вони говорять те, що ви хотіли б почути. Наприклад, на фразу: “У тебе постійно безлад,” — уявіть: “Я така рада тебе бачити! Яке щастя, що ти у мене є!”
Кажіть компліменти:
Компліменти дають можливість керувати спілкуванням і впливати на настрій. Хай краще токсична людина підживиться компліментом, ніж вашою енергією. Щоб зробити комплімент, підмітьте те, чим людина пишається
Дійте швидко:
Якщо розмова стає важкою, якщо ви почали втомлюватись чи нервувати, скажіть:
“Вибач, мені треба подзвонити”
“Ой, здається, мені потрібно на хвилинку відійти”
Обмежте час спілкування:
Скільки часу ви можете перебувати поруч з токсичними родичами, поки їх токсичність не роз’їла ваші захисти і не захлиснула вас з головою? Коли часовий ліміт добігає кінця, встаньте і скажіть щось на кшталт:
“Дякую, все було чудово, але мені вже час іти”
“Пробач, щось я засинаю. Я краще піду”
Теж саме, коли вам намагаються “присісти на вуха” по телефону. Ви можете просто не брати слухавку, а потім написати повідомлення “Пропустила твій дзвінок. Що сталося?”
Ви можете відповісти на дзвінок, одразу встановивши обмеження: “Привіт. Приємно тебе чути! У мене є десять хвилин. Що там у тебе?”
Лайфхак:
Подбайте про місце для відпочинку
Жити з токсичними людьми – не найкраща ідея. Якщо ви їдете в гості до батьків, які живуть в іншому місті, краще зупинитись в готелі. Так, ви зможете спілкуватись з сім’єю не весь час, і мати місце для відновлення. Якщо батьки приїжджають до вас, готель також може бути гарним варіантом. Зрештою, ми давно живемо не в Совку, щоб можна було дозволити собі жити в готелях і ходити в ресторани. До речі, обід в ресторані зменшує токсичні прояви, бо “люди ж дивляться”
Що може зробити Оля:
Обговоривши з чоловіком, що вона більше не хоче терпіти таких незапланованих візитів, вони вирішують на наступні свята поїхати в Карпати. Збираючись додому мати натякає, що наступного разу вони приїдуть на Великдень. На що Оля спокійно відповідає:
– Ми з Юрою давно хотіли поїхати в Карпати навесні. Тож, як будете їхати, подзвоніть, спитайте. Бо раптом нас не буде вдома. Буде прикро, якщо вам доведеться їхати назад стільки кілометрів
Як Олі це вдалося?
Прочитавши цю статтю, ви ймовірно задаєтесь питанням:
Як Олі вдалося із жінки, у якої сиділа на голові вся родина, перетворитися на впевнену в собі людину, яка вміє постояти за себе, не приймати токсичність своїх родичів близько до серця і керувати сімейною взаємодією?
Просто Оля – джедай, з чорним паском по боротьбі з токсичністю та емоційною незрілістю і кількома роками психотерапії за плечима))
Звичайна людина, яка виросла в подібній атмосфері й звикла всім догоджати, не зможе отак одразу, просто прочитавши статтю, почати ставити кордони. Але в терапії з психологом крок за кроком вона вчиться поважати і відстоювати себе
Однак, я впевнена, що як ви застосуєте хоч декілька лайфхаків з цієї статті, ваша взаємодія з токсичними людьми (якої ви з якихось причин не можете уникнути) перестане бути такою нестерпною. А опанування всіх 8 навичок допоможе вам не лише захистити себе від токсичності, а й створити більш комфортні умови для спілкування. Не дозволяйте іншим маніпулювати вашими почуттями чи порушувати кордони
Пам’ятайте, що ви – господарка своєї святкової атмосфери. І якщо вам потрібна допомога чи підтримка, звертайтеся до професіоналів. Не втрачайте нагоди жити щасливим життям без токсичних впливів!
Про експерта: Єлизавета Коров’янко
Єлизавета Коров’янко – сертифікований гештальт-терапевт і арт-терапевт, спеціалістка по роботі з кризами і травмами. Допомагаю вам налагодити стосунки з собою та оточуючими ♥
Як стосунки можуть допомогти зцілити дитячі травми?
Обіцяла розказати про те, як психологічні травми можна зцілювати в парній терапії.
Зазвичай парна терапія – це, власне, не терапія в класичному сенсі, а скоріше консультування. Основні задачі, які там вирішуються, – це допомога парі у кращій взаємодії, побудові діалогу, вихід із деструктивних патернів поведінки, подолання наслідків зради та інших криз. Однак, навіть під час парної терапії, психологи часто рекомендують кожному з партнерів відвідувати індивідуальні сесії. І це не випадково, адже індивідуальна терапія – це той процес, який спрямований на особистісні зміни кожного клієнта.
Досить часто буває так, що один із партнерів починає працювати над собою в індивідуальній терапії, і це вже змінює не тільки його самого, а й стосунки в парі чи сім’ї загалом. Зміни в одній людині неминуче призводять до змін у динаміці стосунків. Якщо ж обидва партнери проходять індивідуальну терапію, то зміни відбуваються значно швидше і ефективніше.
Проте бувають випадки, коли необхідно коригувати саме парну взаємодію. Тоді пара звертається за консультацією, щоб розібратися з деструктивними патернами, які руйнують їхні стосунки. Але є такий вид парної терапії, який має особливий підхід до зцілення – це Імаго-терапія. Вона не тільки спрямована на роботу зі стосунками, але й дозволяє лікувати дитячі травми через роботу в парі. І от сьогодні ми детальніше розглянемо, за рахунок чого це відбувається і як саме Імаго-терапія допомагає парі зцілювати рани дитинства.
Як Імаго-терапія зцілює травми через стосунки?
Чому це працює? Справа в тому, що наші дитячі травми, фрустрації і невирішені емоційні конфлікти найбільш яскраво проявляються саме в стосунках із партнером. І це не випадковість. Імаго-терапія надає дуже чітке пояснення того, як ми обираємо партнера.
У кожного з нас є підсвідомий образ ідеального партнера – так зване імаго. Цей образ формується ще в дитинстві на основі стосунків з нашими батьками або тими, хто був для нас значущими фігурами. Підсвідомо ми накладаємо цей образ на оточуючих людей, шукаючи серед них того, хто максимально відповідає нашому імаго. І коли цей образ співпадає з реальною людиною, у нас виникають сильні почуття. Ми відчуваємо пристрасть, нам здається, що саме ця людина – «та сама», з ким ми хочемо бути разом.
Однак що ж насправді стоїть за цією магією? Чому саме до цієї людини виникає така сильна прив’язаність?
З чого складається імаго?
Щоб зрозуміти, як формується наш підсвідомий вибір партнера, можна зробити просту вправу:
Перерахуйте позитивні риси ваших батьків або людей, які вас виховували. Це ті якості, які вам подобалися в дитинстві.
Далі перерахуйте негативні риси цих людей – ті, які викликали біль, образу чи нерозуміння.
Закінчіть речення: «В дитинстві я дуже хотів/хотіла отримати від своїх батьків…, але так і не отримав/отримала». Це допоможе зрозуміти, чого вам не вистачало в дитинстві.
Перший і другий крок – це і є ваше імаго.
Коли ви зустрічаєте людину, яка максимально відповідає цьому образу, у вас виникають сильні почуття. Це не просто захоплення, це щось більше – глибоке відчуття впізнаваності, наче ви вже давно знали цю людину. Це своєрідний ефект дежавю, коли здається, що ви знайомі все життя.
На перших етапах стосунків ми всі прагнемо показати свої найкращі сторони. Ми хочемо сподобатися партнеру, викликати в нього позитивні емоції. Тому саме позитивні риси, які ви описали в першому кроці, будуть спливати на поверхню. Ваш партнер, здається, саме той, про кого ви завжди мріяли.
Але далі відбувається те, що відбувається в усіх стосунках, коли ми починаємо більше часу проводити разом, особливо – коли починаємо жити разом. Поступово починають проявлятися і негативні риси. Саме ті, які ви описали у другому кроці. Справа в тому, що те, що ви дуже хотіли отримати в дитинстві від своїх батьків, але так і не отримали, ви тепер підсвідомо намагаєтесь отримати від свого партнера.
Однак, якщо ваш партнер так схожий на ваших батьків, то як вони не могли вам цього дати, так і він не може. І тут ви починаєте відчувати фрустрацію. Адже все починалося так добре – ви були майже впевнені, що нарешті отримаєте той омріяний ідеальний зв’язок, те тепло і увагу, яких так бракувало в дитинстві! Ви майже здобули такий омріяний рай. І раптом ви його втрачаєте.
У цей момент багато людей починають боротьбу за повернення того самого відчуття, яке було на початку стосунків. Це виражається через претензії один до одного: “Ти ж був не таким”, “На початку стосунків ти була іншою”, “Куди це все поділося?”, “Дай мені те, за чим я прийшов в ці стосунки!”
Настя і Петро
Візьмемо, наприклад, Настю і Петра. Вони познайомились випадково на вечірці у спільних друзів. З першого погляду між ними виникла іскра, наче вони знали один одного все життя. Вони відчували комфорт і безпеку поруч, легко знаходили спільну мову, могли годинами розмовляти і сміятися. Їхні стосунки розвивалися стрімко – через кілька місяців вони почали жити разом і почувалися дуже щасливими. Настя розповідала подругам, що нарешті знайшла “того самого”, а Петро відчував, що в їхніх стосунках є щось особливе, чого він ніколи не відчував раніше.
Однак через рік у їхніх стосунках почало щось змінюватися. Настя помітила, що Петро став відстороненим, більше часу проводить на роботі, не приділяє їй уваги, як це було раніше. Петро, у свою чергу, відчував, що Настя постійно на нього тисне, очікує від нього чогось, чого він не може дати. Їхні вечірні розмови поступово перетворилися на сварки і взаємні звинувачення: “Ти став не таким, яким був на початку”, – говорила Настя. “І ти змінилася”, – відповідав Петро. Вони почали відчувати, що втрачають той рай, який мали на початку стосунків.
Що ж насправді відбувається?
Щоб зрозуміти причину цього конфлікту, давайте заглянемо в їхнє дитинство.
Настя виросла в сім’ї, де мама була емоційно відстороненою. Вона працювала, багато часу проводила на роботі, а коли була вдома, то рідко говорила з Настею про її почуття або проблеми. Настя мріяла про мамину увагу, про те, щоб вона більше цікавилася її життям, обіймала і підтримувала, коли було важко. Вона хотіла бути важливою і значущою для своєї мами, але замість цього часто почувалася покинутою. Тому в стосунках із Петром Настя підсвідомо шукала того, хто нарешті дасть їй цю увагу, любов і теплоту, яких їй не вистачало в дитинстві.
Петро, зі свого боку, виріс у сім’ї, де його мама була дуже турботливою, але водночас і надмірно контролюючою. Вона постійно перевіряла, де він був, що робив, чи все добре у нього в школі. Петро часто почувався так, ніби не мав свого особистого простору, і будь-яка його дія завжди була під контролем. Він виріс з відчуттям, що йому треба бути самостійним і незалежним, щоб уникати подібного контролю в майбутньому. У стосунках із Настею він підсвідомо шукав партнерку, яка б не нав’язувала йому свою волю, давала більше свободи та не обмежувала його простір.
Чому виник конфлікт?
Настя, яка підсвідомо прагнула уваги і турботи, почала вимагати від Петра більше емоційної присутності, бажаючи, щоб він був поруч, чого їй не вистачало від мами. Петро ж, зі своїм досвідом життя під пильним контролем матері, сприймав це як тиск і спробу контролю. Він почав віддалятися, щоб зберегти свою незалежність і уникнути почуття обмеження, яке так добре пам’ятав з дитинства. Настя ж, побачивши, що Петро віддаляється, відчула себе покинутою і знову, як у дитинстві, почала реагувати через образу і претензії: “Ти мене більше не любиш”, “Ти більше не приділяєш мені уваги”.
Таким чином, їхні дитячі травми та невирішені емоційні потреби почали проявлятися у стосунках. Настя шукала в Петрові ту любов і підтримку, які не отримала від мами, а Петро намагався уникнути тиску і контролю, які відчував від своєї мами. Обидва підсвідомо намагалися отримати від партнера те, чого їм не вистачало в дитинстві, але їхні стратегії захисту від травм приводили до конфліктів і непорозумінь.
Це типовий приклад того, як у стосунках проявляються дитячі рани.
Те, чого ми в дитинстві так хотіли, але так і не отримали від своїх батьків, це те, чого вони не були здатні нам дати.
Наші батьки мали свої обмеження, своє минуле, і, найімовірніше, їм самим ніколи не дали того, чого так потребували в дитинстві. Тому вони не мали ані навичок, ані мотивації, щоб повністю задовольнити наші глибокі емоційні потреби. І коли ми, ставши дорослими, обираємо партнера, який схожий на наших батьків, то він так само, як і наші батьки, не має можливості дати нам того, що ми так прагнемо отримати. Парадокс полягає в тому, що те, чого ти найбільше хочеш від свого партнера, він найменше здатен тобі дати.
Тож виникає важливе питання: як розв’язати цю дилему?
Якщо взяти до уваги два факти:
Ми вступаємо у стосунки з емоційними травмами дитинства.
Ми, самі того не бажаючи, вибираємо партнерів, які нагадують наших батьків — тих самих людей, які колись стали причиною появи цих ран.
На перший погляд, здається, що любовні стосунки можуть лише повторити біль, який ми пережили в дитинстві, а не позбавити нас його. Ця ситуація може здаватися безвихідною: ми прагнемо любові та уваги, але постійно опиняємося в ситуаціях, де партнер не може дати нам того, що ми шукаємо.
Однак є інший погляд на це.
Дійсно, часто так буває, що один партнер найменше здатен дати те, чого потребує інший. Але саме в цій області йому і варто розвиватися – це ваша зона розвитку!
Наприклад, Настя виросла в сім’ї з холодною матір’ю, яка її не обіймала, не проявляла до неї теплих почуттів, завжди була зайнята своїми справами. У результаті Настя виросла з сильною потребою в фізичній близькості та обіймах, яких їй так не вистачало в дитинстві. У стосунках із чоловіками вона підсвідомо шукає саме того, хто б задовольнив цю потребу, але, що цікаво, найчастіше її вибір падає на людей, схожих на її матір за відсутністю тепла.
Петро, зі свого боку, виріс у сім’ї, де його мати була надмірно контролюючою і часто вторгалася в його особистий простір. Це створило в ньому потребу у свободі та самостійності, і тому фізичний контакт для нього став незручним. Він не звик до обіймів або тілесної близькості.
Тому, коли Настя почала очікувати від Петра більше обіймів і уваги, він відчував це як тиск, бо фізичний контакт для нього завжди був чимось чужим і незручним. У цьому прикладі незадоволена потреба Насті в дитинстві співпадає з нездатністю Петра задовольнити її у стосунках.
Проте, якщо Петро зуміє подолати свій супротив, почне працювати над собою і поступово буде більше обіймати Настю, то відбудеться взаємне зцілення.
Настя нарешті отримає ту фізичну близькість і підтримку, якої їй так не вистачало в дитинстві. Але ще важливіше, що Петро, в спробах дати цю близькість, сам почне розвивати власну здатність до чуттєвості. Він відновить важливу частину своєї особистості, яку колись втратив через контролюючі стосунки в своїй родині.
Інакше кажучи, в спробах зцілити свою партнерку, Петро сам знаходить зцілення. Його здатність до емоційної та фізичної близькості розвивається, і це сприяє не тільки поліпшенню стосунків, але й його особистому росту.
Підсвідомий вибір часто зводить разом людей, які, залежно від їхньої готовності рости і змінюватися, можуть або ранити один одного, або зцілювати.
Висновок:
Стосунки можуть стати інструментом для зцілення дитячих травм, якщо партнери готові працювати над собою і один з одним. Вони мають можливість або відтворювати ті самі конфлікти, які були в їхніх родинах, або розвиватися і взаємно зцілюватися. Імаго-терапія – особливий вид парної терапії, який дозволяє партнерам зцілювати дитячі рани один одного і тим самим ставати ще ближче та укріплювати свій зв’язок
В своїй роботі з парами я використовую імаго-терапію також. Пишіть про своє бажання спробувати імаго-терапію, працювати над стосунками і розвиватися разом з партнером. І я із задоволенням стану вашим провідником в цій захоплюючій подорожі.
Для запису на консультацію пишіть у Вайбер 068 889 75 98
Що ж нас чекає в наступному році, спираючись на ті тенденції, що є вже зараз?
Зібрала для вас 8 речей, які входять в моду і, очевидно, отримають свій подальший розвиток в 2024 році.
Усвідомленість і уповільнення
Ми живемо в часи, сповнені тривоги.
Усвідомленість допомагає повертати себе в теперішнє, а не крутити платівку тривожних фантазій про майбутнє чи самогризіння з приводу минулих помилок.
Медитації і дихальні практики допомагають розвивати усвідомленість і утримувати фокус уваги в теперішньому. Це сприяє зменшенню стресу та тривоги.
Люди втомились від надлишку інформації та постійної гонки за “успішним успіхом”.
Більше не соромно:
Зізнаватися в своїх помилках
Відпочивати, брати відпустку і вихідні
Полежати на дивані, погортати книгу, неспішно прогулятися в парку, повтичити в кав’ярні наодинці з собою…
Особисті кордони
Якщо раніше вважалось нормою підлаштовуватись під потреби інших, бути зручним і хорошим, то зараз на перший план виходять бажання і почуття особистості. Вже стає нормою говорити «ні», відстоювати свої кордони і не спілкуватись з токсичними людьми.
Права особистості та емоційна зрілість
Кожен з нас є особистістю. А у особистості є права. Зокрема право на повагу.
Це ж стосується і дітей. Вони теж особистості. Їх потрібно поважати, рахуватись з їх думкою – так поступають емоційно-зрілі батьки. (А не бити, залякувати і принижувати. Або перекладати на них функції дорослих. Так вчиняють емоційно-незрілі)
Емоційна зрілість важлива і в стосунках з дорослими людьми, і зі співробітниками. Коли керівник ставиться до підлеглих не як батько до дітей (нянчиться, сварить, карає), а як дорослий до дорослих (спілкується з позиції рівного, дає завдання, зворотній зв’язок)
Відхід від суто позитивного мислення
Більше не модно без кінця бути на позитиві і безперервно посміхатись, приховувати свій сум чи невеселий настрій. Люди почали усвідомлювати, що як постійно приховувати “негативні” емоції – це може призводити до хвороб і психічних розладів.
Теж саме стосується іншого полюсу: “у нас в країні жахливі події, люди в окопах сидять – значить ми не маємо права радіти, відпочивати, розважатися…” Така установка так само шкодить психічному здоров’ю, як і приховування “негативних” емоцій.
Тобто:
Нити – можна
Радіти – можна
Онлайн-психологія
З ковідом почався глобальний перехід онлайн. І чим далі, тим ця тенденція посилюється. Наші можливості розширюються. Тепер ми можемо “ходити” до психолога не лише зі свого міста, а з будь-якого, навіть за межами країни. І навчатися також.
Якщо раніше всі мої групи були лише в Полтаві, то зараз група-онлайн більша за очну (в кабінеті).
В мене є клієнти з Полтави, які жодного разу не були в кабінеті, бо їм зручно працювати не виходячи з дому.
Крім того, в пошуках спеціаліста, вам більше не потрібно спиратися лише на рекомендації ваших знайомих. Адже зараз багато психологів ведуть соцмережі, де ви можете прочитати пости, подивитись відео і хоча б в першому наближенні зрозуміти: відгукується вам ця людина чи ні? Чи зможете ви довірити їй свої проблеми?
Легалізація психічних розладів і психологічних послуг
Не так давно, спрямовуючи клієнта на консультацію до психіатра, потрібно було довго пояснювати, що:
це ок
психіатр не зробить із нього овоча
його не прикують там до ліжка
не поставлять клеймо в карті, що він – псих
Та що казати! Навіть до психолога було соромно ходити!
Ще з тих пір в нас є традиція не здоровкатись з клієнтом першою, якщо зустрічаєш його на вулиці
щоб його супутники не задавали питань типу:
– А хто це?
– Мій психолог
– О Боже! Ти ходиш до психолога? Ти що псих?!
А що у нас говорили людям з депресією?
“Та ти просто лінишся!”
“Іди працюй і депресія пройде”
“От в наш час не було ніяких депресій!”
Зараз ми поступово перестаємо боятися людей з психічними проблемами. І вже не так соромно зізнатись, що ти приймаєш антидепресанти.
Більше того: ходити на терапію стало модно! Це говорить про те, що у вас достатньо коштів, щоб дозволити собі таку розкіш (айфоном в кредит вже нікого не здивуєш))
Екотерапія та вплив природи на психічне здоров’я
Зв’язок з природою все частіше визнається важливим компонентом психічного здоров’я. Особливо в умовах метушні сучасного життя у великих містах. У мене влітку був проект “Ресурси Стихій” і там учасники на власному досвіді змогли відчути наскільки цілющим може бути цей зв’язок!
Травматерапія
Ключовою психологічною тенденцією є розуміння і лікування травм. Адже саме психотравми можуть бути в основі психічних розладів, суттєво псувати здоров’я, життя і стосунки. Це стає особливо помітно в часи війни. Коли крім того, що утворюються нові, активізуються ще й старі психотравми. Що суттєво погіршує життя
Отже, займатися своїм психічним здоров’ям стає не соромно і навіть входить в моду. Тепер індивідуальна чи групова терапія є такою ж нормою, як відвідини спортзалу. Іти до психолога не тоді, коли ви вже не можете спати і працювати, а просто з цікавості до свого внутрішнього світу і заради покращення якості життя
Ролі матері і батька відрізняються, адже вони виконують різні функції в житті дитини. Давайте подивимось на весь процес від вагітності до підліткового віку дитини: за що ж там має відповідати батько?
⠀ Вагітність – 1ий рік життя дитини
⠀
Без сумніву головна роль тут належить матері – вона виношує і встановлює перший контакт з дитиною, вона оберігає, ходить по лікарям і страждає токсикозом. Вона з рештою народжує, а потім піклується про малюка: вгадує і намагається задовольнити його потреби. Саме в стосунках з матірʼю формується привʼязаність
⠀ А що в цей час робить батько? В ідеалі він бере на себе функції захисту, матеріального забезпечення і опори для матері і малюка. Він підтримує жінку не лише матеріально, а й морально (всі пам’ятають емоційні сплески, перепади настрою і дивні бажання вагітних? Ну, і у матерів новонароджених, які повністю поглинуті малюками й часто не мають часу спати, не кажучи вже про душ – нерви теж так собі). По суті, він стає “психологічною маткою” для матері і малюка – створює для них комфортні умови. Якщо батько конфліктує з вагітною, додає їй стресу – це впливає і на протікання вагітності, і на дитину. Якщо ображається на дружину, яка повністю поглинута піклуванням про малюка і шукає уваги на стороні, замість того, щоб допомагати матері, це також негативно впливає і на її психоемоційний стан, і на сімʼю в цілому
⠀ 1-2 роки дитині
⠀
Дитина навчається ходити і потроху відділяється від мами – формується структура автономії. Вона починає помічати, що є ще й інші люди. І найближчий з них – тато. Однак, він зовсім не схожий на маму. І це має велике значення для розвитку і подальшої сепарації дитини
⠀ 2-4 роки
⠀
У дитини формується структура волі – вона починає усвідомлювати себе, свою силу, вміння з нею обходитись, витримувати навантаження, зокрема власні сильні почуття. Розвивається здатність до цілеспрямованої дії, формується часова перспектива, розуміння вибору та його наслідків. По суті, дитина народжується в психологічному плані. Роль батька збільшується: він підтримує допитливість дитини і встановлює кордони – що можна й безпечно, а що ні
⠀ 3-6 років
⠀
Формування структури сексуальності, любові, чоловічої/жіночої ідентичності. Багато хто з вас зазначив вплив батька на побудову стосунків в дорослому житті. Батько є зразком чоловіка для хлопчиків і дівчаток, і дуже впливає на їх переживання своєї і протилежної статі. А ще в цьому віці дитина виходить в соціум, починає взаємодіяти з зовнішнім світом і батько, по мірі необхідності, надає захист чи підштовхує до дій
⠀ 5-9 років
⠀
Формування структури думок – дитина порівнює різні точки зору, формує власну і вчиться аргументувати, вислуховує аргументи інших. Це період “чомучок”. І тут батько виступає як значима людина, яка може передати свої знання, уміння і досвід дитині
⠀
В цей період вже усвідомлюються дитиною взаємини батьків. Тому має значення чи вміють вони домовлятися, чи постійно конфліктують і перетягують дитину на свій бік. Дитина оцінює такі стосунки як “хороші” чи “погані” і в неї або закладається цілісна картина світу, або наростає конфлікт між “маминим” і “татовим” способами життя і поглядами на світ
⠀ 7-12 років
⠀
Формується структура солідарності і прояву себе в групі: ієрархія, своє місце в групі, групові ролі, обʼєднання в компанії зі своєю статтю. Тут актуальними стають теми лідерства і конкуренції, близькості і дистанції, унікальності і конформності. Важливими стають освіта, інтереси, хобі, знання, уміння, навички. Це період, коли дітям може бути природно цікаво вчитися. На цьому етапі розвивається відповідальність, обовʼязки, формується розуміння цінності грошей…
⠀
Тут важлива оцінка батьком дитячих досягнень, його реакція на невдачі. Під впливом батька формується ставлення до успіху і успішності
⠀ 13-18 років
⠀
Інтеграція всіх структур характеру, статеве дозрівання. Актуалізуються питання статево-рольової ідентичності – жіночності/мужності. І тут значуща оцінка і схвалення батьком жіночих/чоловічих якостей підлітка. Також актуальною залишається тема кордонів. І саме батько допомагає матері вгамувати тривогу з приводу майбутнього “вильоту з гнізда” і підтримує дитину в її прагненні самостійності і окремості
⠀
Отож, батько опосередковано впливає на дитину ще до її народження – через матір, а з 2го року життя – безпосередньо на дитину. І з кожним роком його значущість тільки росте
⠀
Також, з опису етапів дорослішання дитини стає видно, наскільки відрізняється роль батька від ролі матері. Якщо мати дає життя, то батько дає силу жити. Мати дає безумовну любов і прийняття, а батько встановлює кордони і допомагає дитині пройти процес сепарації (відділення) від матері.
⠀
Мати зберігає, піклується, втішає, а батько відстоює, захищає, вимагає і дисциплінує. Тобто наполягати показати щоденник і розбиратися, чому там двійка і як її виправити – задача батька. А втішати і співчувати дитині, яка цю двійку отримала – матері. А у нас зазвичай як відбувається? Все навчання лежить на плечах матері, яка з останніх сил намагається виставляти кордони і дисциплінувати дитину, щоб та виконувала домашку. І до втішання там вже руки не доходять
⠀
Так само і захищати дитину від халамидників у дворі, від булінгу в школі – теж задача тата
⠀
Мати відповідає за створення внутрішнього живильного і безпечного середовища, відповідає за особисте і внутрішній світ. А батько є провідником у світ зовнішній, в соціум з його актуальними темами – лідерством, конкуренцією, досягненнями, самореалізацією тощо
⠀
“Достатньо хороший батько”
⠀
Ясно, що ідеальних батьків не буває. Якщо у вас є діти і ви з останніх сил намагаєтесь бути для них ідеальними батьком чи матір’ю, пам’ятайте – це не має сенсу. Вашим дітям все одно буде про що працювати у психолога) Тому Дональд Віннікот колись ввів термін “достатньо хорошої матері” для дитини. Не ідеальної, а саме дастатньо хорошої, яка робить все, що в її силах, але дає собі право на помилку. Давайте по аналогії з цим розглянемо, що ж включає в себе роль достатньо хорошого батька
⠀
Отже, можна вважати, що у вас був “достатньо хороший батько”, якщо в дитинстві він:
Захищав вас чи будь-кого, проявляв свою силу безпечним для вас способом (тобто не бив вас)
Встановлював кордони і правила, слідкував, щоб ви їх дотримувались
Хвалив і пишався вами
Вимагав від вас, щоб ви щось робили добре
Проявляв ніжність і повагу до матері
Радів, що ви дівчинка/хлопчик
Грався з вами, навчав, займався якимись спільними справами
Був тим, ким ви могли пишатись
⠀
Такий досвід, навіть, якщо його було зовсім трішки, дає в дорослому житті цінні ресурси – силу і радість життя.
⠀
Тому пропоную згадати свій дитячий досвід взаємодії з батьком:
Чи було щось з переліку вище в вашому дитинстві?
Якісь епізоди з дитинства, пов’язані з батьком, що викликають тепло, радісні емоції чи спокій, впевненість, надію?..
Випишіть їх на аркуші паперу
Потім перечитайте
Які емоції викликає написане?
Як позитивний досвід взаємодії з батьком в дитинстві впливає на ваше життя зараз?
Що робити, якщо ви опинилися в стосунках з маніпулятором?
Перш за все потрібно розібратись наскільки “злобний” маніпулятор вам трапився. До деяких маніпуляцій вдається більшість людей. Наприклад, жінки часто ображаються, бо навчилися цій поведінці у своїх мам та інших жінок. Є люди, яких в сім’ї навчили звинувачувати і критикувати один одного, або мовчати і не балакати. При цьому у таких людей є до вас почуття, вони просто не вміють будувати діалог в парі і вирішувати конфлікти словами через рот
В такому випадку можна спробувати донести до партнера важливість обговорення ваших проблем (замість накопичування образ і звинувачень). Або піти разом на парну терапію, щоб психолог допоміг вам налагодити контакт
Однак, якщо ви розпізнали в поведінці партнера описані тут ігри, зрозуміли, що вас дресирують, і що партнер просто не хоче йти на діалог, що його почуття насправді не щирі – це лише імітація, щоб отримати від вас вигоду, то можливо перед вами нарцис або психопат. Тоді:
Тікайте. Якщо можете
Якщо не можете, наберіться рішучості чи впадіть на саме дно і повертайтесь до пункту 1
Вам доведеться пройти через всі стадії горювання: шок/заперечення – гнів – торг – депресія/відчай – прийняття. І легше, якщо з вами поруч будуть близькі люди, які зможуть вас підтримати і розділити ваші почуття
Вам необхідно усвідомити всю патологічність цих стосунків і припинити всі контакти з токсичною людиною. Не потрібно переходити в ряди її фан-зон, щоб за допомогою вас він драконив наступного партнера. Просто – тримайтесь подалі від маніпуляторів, вони точно не роблять ваше життя кращим
Не соромтесь звертатися за допомогою до спеціалістів. Поміч психолога явно не завадить, щоб розгребти всю ту шкоду, якої маніпулятор завдав вашій психіці, самосприйняттю і самооцінці. Після того, як ви відновите самоповагу, власні кордони, розберетесь зі своїми психотравмами та інтегруєте отриманий досвід, у вас з’явиться новий шанс побудувати здорові взаємини з нормальною людиною
Якщо ви сумніваєтесь, чи токсичні ваші стосунки, можете пройти тест на психопатію, розроблений Джексоном Маккензі. Тест ви знайдете в моєму Телеграм-каналі
В стосунках з токсичними людьми на вас чекає купа пасивної агресії і маніпуляцій
Вас спершу піднесуть, а потім втопчуть в бруд
Поступово знищуть вашу самооцінку і самоповагу
Прокатають на емоційних гойдалках
Ви будете страждати, винуватитись невідомо за що і вибачатись, але вас не пробачать. Адже за допомогою образ і звинувачень, вами так легко маніпулювати!
Вас будуть ігнорувати, принижувати і позбавляти сексуальної близькості
Вас будуть дресувати. І варто вам оступитися, не прочитати думки маніпулятора (а ви маєте і цьому навчитися, ага), як вас “відправлять в бан”
У вас збільшиться тривожність, невпевненість і погіршиться сон
Зате нудно вам не буде. Це вже точно. Якщо вам в житті не вистачає драйву, адреналіну, не обов’язково стрибати з парашутом. Можна, наприклад, завести токсичні стосунки. І спокій буде вам тільки снитися 🙂
Потім потрібно буде довго відновлювати свою психіку у відповідних спеціалістів. Коли ви нарешті оговтаєтесь, і зрозумієте, що ну їх, куди подалі такі “розваги”
Давайте детальніше зупинимось на етапах, які проходять токсичні стосунки. Бо чим раніше ви помітите, що ваш партнер маніпулятор, тим більше у вас шансів зберегти свої моральні і матеріальні ресурси
Ідеалізація
Для того, щоб вас можна було використовувати на повну, потрібно, щоб ви закохались. Маніпулятори чудово вміють закохувати в себе. Вся його увага буде спрямована на вас. Він цікавиться вами, дзвонить, пише повідомлення, коментує і лайкає вас в соцмережах. Робить компліменти, лестить, дає визнання. Він повністю включений в вас і ваше життя. І ви відчуваєте себе центром всесвіту! Таке не може не підкупити
По суті, це інсценування потаємної мрії кожного – повернення до раю, який був у нас в ранньому дитинстві. Коли ви були центром всесвіту для мами, яка намагалась задовольнити всі ваші потреби. Яка любила вас безумовно, просто за те, що ви є. Або не любила, і тоді ви все життя прагнете задовольнити цю потребу в любові. На яку вас і піймає маніпулятор
Прийоми, за допомогою яких маніпулятор втирається в довіру:
“У нас стільки спільного”
Маніпулятори будуть підкреслювати вашу спільність і схожість. І те, як вони вас розуміють. Чим же це відрізняється від початку здорових стосунків, де теж є етап ідеалізації? Тим, що маніпулятор насправді лише грає та імітує, але не відчуває справжніх почуттів. Він діє “з холодною головою”
Плани на майбутнє
Вам наобіцяють, як довго і щасливо ви будете жити разом! Набудують “повітряних замків” і переконають вас в їх реалістичності, так що подумки ви вже запалюєте там комин, готуєте вечерю і сидите разом при свічках. От тільки виявиться, що для цього світлого майбутнього, вам необхідно буде чимось пожертвувати: роботою, стосунками, грошима… Головне, пожертвувати потрібно вам, а не маніпулятору
Пошук “хворих місць”
Якщо ви знаєте “больові точки” іншої людини, маніпулювати нею набагато легше. “Радар” маніпулятора спрямований на такі “точки”. Тільки спочатку він не тикатиме вас палицею в хворе місце. Є хитріший прийом – потрібно віддзеркалити вашу проблему і показати, як він сам від неї страждає. Тут ви починаєте його розуміти (адже у вас схожа ситуація) і активно співчувати, прикладати зусилля, щоб допомогти і зцілити партнера. Маніпулятор захоплюється вашими вміннями і співає дифірамби. Порівнює вас зі своїми колишніми на вашу користь. Ви відчуваєте, що ваші зусилля цінують і вам хочеться ще більше вкладатися в ці взаємини
Похвала і компліменти
Маніпулятори починають розхвалювати ваші якості і вашу зовнішність. При цьому вони принижують себе, натякаючи чи заявляючи прямо, що не варті вас. Вам стає ніяково і ось ви вже переконуєте маніпулятора, який він гарний і розумний. Ваше спілкування перетворюється на обмін компліментами. І ось, непомітно, ви вже залежите від похвал партнера, ви приділяєте більше уваги своїй зовнішності, щоб його вразити
Порівняння
Вас водружають на п’єдестал, розповідаючи, що ви краще всіх, з ким маніпулятору доводилося мати справу. В такий спосіб вам ще й тонко натякають, що крім вас, є інші. Але перевага надається вам, через ваші виключні якості: красу/розум/душевність/гумор тощо. Це також спосіб управляти вами. Наприклад, маніпулятор говорить: “Моя колишня, постійно мене пиляла і гризла, щоб я знайшов роботу, а ти зовсім не така, ти розумієш мою творчу натуру”. В такий спосіб він дає зрозуміти, якої поведінки очікує від вас. І якщо ви почнете виставляти претензії, що він вже півроку не працює, то теж станете “колишньою”
В такий спосіб вас непомітно дресують і заганяють в рамки: “ти маєш поводитись ось так, а не так; інакше пошкодуєш”.
Перевірка
Ви вже закохались в маніпулятора. Жертва на гачку, але потрібно перевірити, чи міцно тримається? Якщо все зроблено правильно на етапі ідеалізації, жертва не зможе постояти за себе, адже буде більше зацікавлена в збереженні стосунків, ніж власної гідності
Тут починаються принижуючі жарти і підколи. Наприклад, назвати вас “тупою блондинкою”, а потім сказати: “та чого ти ображаєшся? Це ж був жарт. Ти що, жартів не розумієш?” Так, у формі “жартів” маніпулятор буде непомітно принижувати ваші розумові здібності, вашу зовнішність, характер, мрії…
Все це подається в перемішку з лестощами. Так вас поступово привчають не звертати увагу на приниження і погане ставлення заради “любові”, яку ви потім отримаєте
Знецінення
Щоб керувати людиною, необхідно зруйнувати її самооцінку. Цим і займаються маніпулятори, аб’юзери і психопати. Вас ніби розгойдують на гігантських емоційних гойдалках: то осипаючи компліментами і увагою, то ігноруючи або критикуючи. Сьогодні вони ведуть розмови про шлюб і ваше світле майбутнє, а завтра – про розлучення
Поступово вас починають все більше ігнорувати. Але ж ви пам’ятаєте, як все було чудово так нещодавно! І от ви сидите над телефоном в очікуванні дзвінка чи повідомлення в соцмережах. Всі ваші думки крутяться навколо маніпулятора
Ви починаєте посувати всі свої плани, в тому числі і робочі, заради розмови чи зустрічі з ним. Ви починаєте частіше ініціювати контакт, відмахуючись від відчуття, що вас просто терплять
А тим часом маніпулятор починає критикувати вашу зовнішність, принижує вас вже не наодинці, а в присутності своїх друзів. Все це подається як жарт, от тільки вам від того не смішно. В намаганнях повернути втрачену любов, ви намагаєтесь худнути, щось там собі нарощувати чи скачувати, але в результаті отримаєте хіба розлад харчової поведінки
Маніпулятор буде розкачувати вас на емоції. Своїми звинуваченнями, критикою і нападками викличе у вас напад люті. А потім скаже, що ви неврівноважена, і взагалі істеричка. А ще маніпулятори дуже люблять викликати ревнощі. Вони оточують себе прихильниками, публічно фліртують. І ось ви раптом виявляєте, що копаєтесь в чужому телефоні чи слідкуєте за його соцмережами, хоча раніше ревнощі вам були не властиві
Розмови по колу
Вам може здаватись, що от зараз ви поясните маніпулятору все про ваші почуття і він почне зважати на них, однак це ні до чого не призводить. Адже він зацікавлений в задоволенні своїх потреб за ваш рахунок, а не ваших. Вам може здаватись, що ви до чогось домовились, але через 5 хвилин розмова починається спочатку. Причому маніпулятор говорить все те ж саме, що й 5 хвилин тому, ігноруючи ваші аргументи і факти. Реально домовитись про щось ви зможете лише на умовах, вигідних для нього
Ігнор власних помилок
Якщо ви вказуєте маніпулятору на якусь проблему чи неприйнятну поведінку (наприклад, він запізнився на дві години, пропав на три дні, зрадив вам…), він тут таки “витягує з рукава” ваші минулі грішки і пред’являє вам! “А от ти запізнилася на 5 хвилин на наше перше побачення, то що тепер я права не маю?”
“Нещасна жертва”
Щоразу, коли ви хочете поговорити і розставити всі крапки над і, маніпулятор повертає розмову в бік того, який він бідний-нещасний. У нього було травматичне дитинство і батьки-аб’юзери, його колишня несповна розуму і витріпала йому всі нерви. Ви ведетеся на цю лапшу, починаєте жаліти і співчувати… і хоба! він знов досяг свого: ви так і не сказали, що не готові більше терпіти таке обходження
Позбавлення сексуальної близькості
Спершу у вас був казковий секс і вам обом це подобалось. На етапі ідеалізації маніпулятор всіляко підкреслював вашу сексуальність і привабливість, не міг вами насититись. Але як тільки ви потрапили на гачок, він починає з вами грати і відмовляє в сексі
Токсичні люди часто використовують соромлення інших, як спосіб виховання. Ви проявили ініціативу? То ви якась безсоромна, схиблена на сексі хвойда. Адже пристойні жінки так себе не поводять. Або ви кобель, якому тільки одного треба і ви не розумієте глибокі жіночі почуття образи на вас за те, що не дали стільки грошей, скільки від вас хотіли
Зрештою, ви будете згодні на все, аби тільки вас перестали ігнорувати і ваші взаємини повернулись на стадію ідеалізації. “Дати їй гроші? Та ось, все, що є забирай! Хочеш на море? Вже купуємо білети”. За це маніпулятор просто дозволить вам любити себе. Про задоволення ваших потреб мова вже не йде, воно закінчилося разом зі стадією ідеалізації. От тільки ви цього не знаєте і продовжуєте сподіватись, що все знов буде як колись
Схиблені колишні та фан-зона маніпулятора
Маніпулятори обожнюють трикутники. Ніяких прямих комунікацій! Суцільні плітки і розмови поза очі. Спершу вони жаліються вам на свою колишню, яка зовсім з’їхала з глузду через любов до них, потім плетуть інтриги про ваше оточення, поступово обрізаючи ваші зв’язки із зовнішнім світом. Жертва, якій немає до кого піти, нікуди не дінеться. Крім того у маніпулятора є свій фан-клуб – люди, яких він так само бомбардує лестощами і використовує для того, щоб доводити вам свою цінність і провокувати ревнощі
Рано чи пізно ви теж перейдете в розряд “схиблених колишніх”, коли з вас вже не буде чого взяти, або на горизонті маніпулятора з’явиться нова, більш приваблива жертва
Тоді, ви впадете на дно безодні, як порожнє лушпиння. Вам буде боляче, ви страждатимете. Не розумітимете, чому це з вами трапилося?.. І тільки згодом вам стане ясно, як же вас насправді використали!
Ви будете задаватись питанням: “Чому я не оговталась раніше? Навіщо було падати аж на дно цієї прірви?”
Але правда в тому, що ви не могли. У вас обманом викликали почуття. Ви повірили і закохались. Ваші почуття були справжні і відповідні гормони та нейромедіатори в мозку виділялись. Вас уміло втягнули в емоційну залежність. Вас видресирували
Оговтавшись і усвідомивши всі наслідки катастрофи, багато людей роблять неправильні висновки. Про те, що нікому не можна довіряти. І взагалі краще не вступати в стосунки
Насправді, в світі набагато більше нормальних людей, ніж маніпуляторів. Так, у вас був болючий досвід, ви отримали щеплення від подібних індивідів. Але це не означає, що потрібно відбирати у себе шанс на нормальні взаємини
Так, вам доведеться довго відновлювати своє здоров’я і психіку. Однак, токсичні люди не варті того, щоб заради них іти в монастир
